Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 березня 2023 року
у справі № 197/319/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо юридичного значення факту відбуття засудженим призначеного йому за попереднім вироком покарання на момент апеляційного розгляду
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком суду (з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України) ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 5 днів.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Зазначена вимога має імперативний характер і унеможливлює (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.
Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, викладеного у постанові від 6 грудня 2021 року (справа № 243/7758/20, провадження № 51-113 кмо 21), Для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК України правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов`язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності:
- перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком;
- друга наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.
ВИСНОВКИ: враховуючи приписи ст. 71 КК України та усталену судову практику застосування положень вказаної норми, факт відбуття засудженим призначеного йому за попереднім вироком покарання на момент апеляційного розгляду не давав суду апеляційної інстанції підстав для зміни визначеного кримінальним законом порядку призначення йому покарання за сукупністю вироків, оскільки таке відбуття покарання не перекреслило факту вчинення засудженим кримінального проступку на момент наявності у нього невідбутого покарання за попереднім вироком.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: множинність кримінальних правопорушень, умови призначення покарання за сукупністю вироків, способи визначення остаточного покарання, невідбута частина покарання
