Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 червня 2023 року
у справі № 358/751/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо оцінки факту неодноразових звернень сторони обвинувачення із апеляційною скаргою у тому самому провадженні
Фабула справи: ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання потерпілого та закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою місцевого суду заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся із апеляційною скаргою, в якій з підстав істотного порушення місцевим судом вимог КПК України просив скасувати цю ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвалою судді-доповідача апеляційного суду вищевказану апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами було повернуто ОСОБА_6.
Мотивація касаційної скарги: прокурор, посилаючись на істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Правова позиція Верховного Суду: з матеріалів цього кримінального провадження слідує, що ухвалу суду першої інстанції було оскаржено прокурором окружної прокуратури ОСОБА_8 з підстав правильності застосування місцевим судом під час прийняття рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення ст. 46 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України або ж п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Окрім цього, заступником керівника обласної прокуратури ОСОБА_6 теж було оскаржено ту ж ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 з посиланням на підставність закриття цього кримінального провадження за п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України або ж за п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та ст. 46 КК України.
За результатами апеляційного перегляду апеляційної скарги прокурора ОСОБА_9, суд апеляційної інстанції прийняв ухвалу, якою відмовив у задоволенні цієї апеляційної скарги прокурора, констатував правильність закриття провадження за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, що за наявності двох підстав для закриття є найбільш сприятливою для ОСОБА_7.
Щодо апеляційної скарги прокурора ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про її повернення з підстав пропуску цим прокурором строку на апеляційне оскарження без заявлення клопотання про поновлення такого строку.
Колегія суддів констатує, що з матеріалів цього провадження вбачається, що прокурором ОСОБА_6 апеляційна скарга була подана в межах строку на апеляційне оскарження.
Проте колегія суддів враховує, що питання про правильність застосування у цьому кримінальному провадженні як підстави для закриття провадження п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України або п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та ст. 46 КК України вже були предметом апеляційного перегляду за ініціативою саме сторони обвинувачення і апеляційний суд надав на них мотивовані відповіді.
Висновки: Суд не вважає, що кількісний показник звернень сторони обвинувачення із апеляційною скаргою у тому ж провадженні із тих самих питань впливає на висновки суду апеляційної інстанції. Навпаки такий підхід сторони обвинувачення викликає запитання щодо узгодженості дій сторони обвинувачення, яка прагне отримати відповідь суду на ті ж питання, які вже були розглянуті судом за її ж ініціативою.
Ключові слова: право на апеляційне оскарження, процесуальний статус сторони обвинувачення, учасники кримінального провадження, порядок апеляційного оскарження
