Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 червня 2023 року
у справі № 202/1388/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо виклику швидкої допомоги та намагання самостійно зупинити кровотечу, що виникла від ножового поранення серця, як підстави для встановлення добровільної відмови від доведення злочину до кінця
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вироком апеляційного суду скасовано вирок суду першої інстанції, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_6 вказує, що визнає свою вину в заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_10, однак заперечує, що в її діях був умисел на його вбивство. При цьому ОСОБА_6 висуває власну версію обставин вчинення кримінального правопорушення та звертає увагу суду на те, що вона допомогла потерпілому вижити, надала йому першу медичну допомогу, викликала швидку допомогу, оплатила необхідні йому медикаменти. Вважає неправильною кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки, на її переконання, вказані вище дії свідчать про відсутність умислу, спрямованого на заподіяння смерті потерпілому.
Правова позиція Верховного Суду: закінчений замах характеризується тим, що особа зробила все необхідне, щоб досягти мети, і вчинила всі дії для досягнення злочинного результату. Ознаки суб'єктивної сторони й особливості психічного ставлення винуватої особи встановлюються з урахуванням характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, за встановленими фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення, на підставі доказів, зібраних у порядку, передбаченому КПК, та оцінених відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. При встановленні форми та виду вини, суд у кожному конкретному випадку виходить з аналізу всіх зібраних у справі доказів і сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховує спосіб, знаряддя вчинення кримінального правопорушення, кількість і локалізацію на тілі потерпілої особи поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення протиправних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки тощо.
Усвідомлене застосування такого способу вчинення злочину, як фізичне насильство щодо конкретного потерпілого, завжди пов`язане з усвідомленням і наслідків його використання. Оцінка сукупності доказів, досліджених судом у кримінальному провадженні, свідчить про те, що засуджена усвідомлювала, що її дія може спричинити конкретний суспільно небезпечний наслідок, і тим самим передбачала розвиток причинного зв’язку між діянням та його можливим наслідком.
Цілеспрямоване застосування кухонного ножа для завдання поранення у напрямку знизу - вгору із зусиллям, унаслідок чого уражено серцевий шлуночок (серце), за встановлених судом обставин, свідчить про бажання ОСОБА_6 заподіяти саме смерть ОСОБА_10, оскільки припинення функціонування серця як правило призводить до настання смерті.
У разі, якщо під час замаху на злочин винний спрямовує свою волю на запобігання настанню суспільно небезпечного наслідку, може мати місце добровільна відмова від вчинення злочину, якою є остаточне припинення особою за своєю власною волею замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.
На стадії закінченого замаху на вбивство добровільна відмова можлива лише в тих випадках, коли між вчиненим діянням і ймовірним настанням суспільно небезпечних наслідків є певний проміжок часу, коли особа контролює розвиток причинного зв`язку, може втрутитися і перешкодити настанню суспільно небезпечного наслідку. Такий контроль особа отримує з огляду на специфіку розвитку причинного зв`язку в усіх випадках (без винятків) у разі вчинення діяння певного характеру і виду. Водночас не є добровільною відмовою відмова від повторення посягання після вчинення закінченого замаху, коли винна особа зробила все, що вважала за необхідне для вчинення кримінального правопорушення, проте наслідок не настав із причин, які не залежать від її волі.
Висновки: виклик швидкої допомоги та намагання самостійно зупинити кровотечу, що виникла внаслідок нанесення цілеспрямованого удару ножем у відповідну ділянку грудної клітки потерпілого, не є тим контролем з боку винуватої за розвитком причинного зв`язку, який утворює собою необхідну складову юридичного змісту добровільної відмови від доведення злочину до кінця.
Ключові слова: розмежування складів злочинів, суміжні склади кримінальних правопорушень, кваліфікація злочинного діяння, пом’якшення відповідальності
