Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 травня 2023 року
у справі № 463/4324/18[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо наслідків порушення визначеної у наказі Генерального прокурора України процедури узгодження угоди про визнання винуватості з керівником відповідного органу прокуратури
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції перекваліфіковано дії ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 369 КК України на ч. 1 ст. 369-2 КК України та засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
Ухвалою апеляційного вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання за ч. 1 ст. 369-2 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
ОЦІНКА СУДУ
Як зазначив у вироку суд першої інстанції, відповідно до п.п. 19.1 Наказу № 4гн Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року (чинного на час вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення) визначено, що угода про визнання винуватості попередньо узгоджується з керівником органу прокуратури, а копія угоди з його відміткою долучається до наглядового провадження.
Саме з цих підстав місцевий суд дійшов висновку, що прокурор у кримінальному провадженні не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення і укладати угоди про визнання винуватості, оскільки укладення такої угоди не можливе без попереднього узгодження з керівником органу прокуратури.
Однак місцевим судом не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Як визначено ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 9 КПК України закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
Як визначено ч. 2 ст. 17 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов'язковими до виконання всіма прокурорами.
Тобто, накази Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, керівника місцевої прокуратури та їх перших заступників і заступників, є письмовими розпорядженнями внутрішньовідомчого призначення, які спрямовані на організацію та удосконалення діяльності працівників прокуратури з метою ефективної реалізації і виконання поставлених перед системою органів прокуратури завдань.
У даному випадку наказ Генерального прокурора України № 4гн від 19 грудня 2012 року, як різновид нормативно-правового акта, виконує контрольну функцію, однак не позбавляє прокурора передбачених кримінальним процесуальним кодексом повноважень на укладення угоди про визнання винуватості з підозрюваним у кримінальному провадженні.
ВИСНОВКИ: порушення наведеної у наказі № 4гн Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року процедури узгодження угоди про визнання винуватості з керівником відповідного органу прокуратури, з юридичної точки зору не робить зазначену угоду нікчемною для інших учасників кримінального провадження, так само як і для суду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: процесуальні повноваження прокурора, угоди у кримінальному провадженні, порядок укладення угоди про визнання винуватості
