Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 січня 2023 року
у справі № 824/83/22
Цивільна юрисдикція
Щодо можливості передачі на розгляд міжнародного комерційного суду спорів, що виникають з договорів купівлі-продажу, сторонами яких є фізична особа та юридична особа - нерезидент
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування рішення арбітражного суду ad hoc - одноособового арбітра, призначеного наказом в. о. Голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України», яке було ухвалене у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки EVOR Consulting OU до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення неустойки.
Ухвалою апеляційного суду у задоволенні цієї заяви ОСОБА_1 відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Стаття 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачає, що «арбітраж» - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Міжнародно-правовою основою визнання та виконання іноземних арбітражних рішень в Україні, серед інших, є Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (далі - Нью-Йоркська конвенція 1958 року).
Згідно статті 1 Нью-Йоркської конвенції 1958 року ця Конвенція застосовується до визнання та приведення до виконання арбітражних рішень, винесених на території держави іншої, ніж держава, де запитується визнання та приведення до виконання таких рішень, у спорах, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Вона застосовується також до арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями в тій державі, де запитується їх визнання та приведення до виконання.
Стаття 2 Нью-Йоркської конвенції 1958 року встановлює, що кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли між ними в зв`язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.
Статтею 1 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж визначено, що сторонами арбітражної угоди про вирішення в порядку арбітражу спорів, які виникають під час здійснення операцій із зовнішньої торгівлі, можуть бути фізичні та юридичні особи, які на момент укладення такої угоди мають постійне місце проживання або місцезнаходження в різних державах.
З наведеного вбачається, що суб'єктний склад сторін арбітражної угоди й, відповідно, арбітражного розгляду не обмежується лише юридичними особами. Ними можуть виступати й фізичні особи, якщо інше не передбачено lex arbitri, тобто безпосередньо правом України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.
Отже, законодавство України, яке поширюється на спірні правовідносини, не встановлює, що для укладення арбітражної угоди фізична особа повинна обов'язково мати статус фізичної особи-підприємця, тобто їй необхідно мати спеціальну правоздатність, тому фізична особа може бути стороною арбітражної угоди й, відповідно, арбітражного спору, який може виникнути в подальшому.
ВИСНОВКИ: чинне законодавство України не містить імперативної заборони (тобто не обмежує суб`єктивні межі арбітрабельності) щодо можливості передачі за домовленістю сторін на розгляд міжнародного комерційного суду спорів, що випливають з договорів купівлі-продажу, сторонами яких є фізична особа та юридична особа - нерезидент.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: суб'єкти арбітражного спору, арбітражне судочинство, підвідомчість арбітражного спору, зміст арбітражної угоди
