Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 жовтня 2025 року
у справі № 344/3489/24
Цивільна юрисдикція
Щодо умови, коли конструкція фраудаторного правочину не може бути застосована незабезпеченим кредитором
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «ФК «Форінт» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу підвального приміщення,
Рішенням суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою апеляційного суду, у позові відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Цей суд вже вказував на межі застосування позаконкурсного оспорювання:
- мета позаконкурсного оспорювання фраудаторного правочину досягається для того, щоб кредитор міг задовольнити своє право вимоги, тобто щоб відбулося погашення боргу боржником. Очевидно, що коли кредитор вже звернув стягнення на майно для задоволення свого права вимоги і погашення боргу боржника, то конструкція фраудаторного правочину не може бути застосована (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 14 серпня 2024 року в справі № 504/112/22);
- конструкція фраудаторного правочину (actio Pauliana) спрямована на захист прав та інтересів кредитора, на шкоду якому вчинений правочин. Цю конструкцію під час позаконкурсного оспорювання правочину не можна застосувати тоді, коли особа сама вчинила відповідний правочин для уникнення чи унеможливлення виконання її обов'язку (сплатити кошти, повернути майно, відшкодувати збитки тощо), зокрема на виконання судового рішення, що набрало законної сили, а згодом вона (чи її правонаступник) намагається оспорити такий правочин на тій підставі, що він був фраудаторним. Таке оспорення суперечить конструкції фраудаторного правочину та за змістом є зловживанням правом. Інакше кажучи, кредитором, на шкоду якому вчинений фраудаторний правочин, не може бути сторона оспорюваного договору або її правонаступник, зокрема спадкоємець. Тому така сторона чи її правонаступник не може вимагати визнання договору недійсним як фраудаторного (див. постанову Верховного Суду від 26 березня 2025 року в справі № 544/1116/22).
ВИСНОВКИ: конструкція фраудаторного правочину (actio Pauliana) не може бути застосована незабезпеченим кредитором, якщо спірне майно було предметом іпотеки для забезпечення виконання зобов`язання іншого забезпеченого кредитора, та було відчужене без зловживання та для задоволення вимог іншого забезпеченого кредитора.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: іпотечне зобов'язання, фраудаторність правочинів, недійсність правочинів, правила кваліфікації фраудаторного правочину