Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 жовтня 2023 року
у справі № 991/2396/22
Цивільна юрисдикція
Щодо виникнення солідарного зобов`язання для стягнення необґрунтованих активів у дохід держави чи вартості таких активів
Фабула справи: держава в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора звернулася із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів.
Рішенням Вищого антикорупційного суду задоволено позов Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 у дохід держави вартість необґрунтованих активів.
Постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду рішення Вищого антикорупційного суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 стверджує, що колегія суддів, не звертаючи увагу на відсутність доказів відсутності прямого зв`язку із активами ОСОБА_1, зробила висновок про надання доручень та впливу останнього на придбання ОСОБА_2 активів. У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність зв'язку ОСОБА_1 із спірними активами. Вважає, що саме через спірні довіреності судом першої інстанції зроблено висновки про пов'язаність осіб і встановлено солідарну відповідальність відповідачів.
Правова позиція Верховного Суду: політико-правовий підхід допускає існування різних конструкцій конфіскації. Як наслідок, у світовій практиці сформувалося дві різновиди конфіскації: проти особи (особиста конфіскація, in personam); проти речі (речова конфіскація, in rem). Традиційно зазначені різновиди конфіскації розмежовуються:
- процедурою вилучення майна: конфіскація in personam застосовується в кримінальному судочинстві (або в тому яке кваліфікується як кримінальне), а in rem - в цивільному судочинстві.
- стандартами доказування, які застосовуються: для конфіскації in personam має застосовуватися кримінально-правовий стандарт «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Натомість в конфіскації in rem використовується стандарт «баланс ймовірностей» (balance of probabilities).
Українська модель конфіскації in rem отримала своє вираження в конструкції «необґрунтовані активи», що мають досить нетиповий правовий режим. Такий специфічний правовий режим:
- виявляється в досить суттєвих особливостях правового регулювання. Матеріально-правове регулювання конструкції необґрунтованих активів відбувається частково в: ЦК; ЦПК; Законі України «Про запобігання корупції». У ЦК України міститься тільки фрагментарне регулювання певних аспектів позовної давності, кваліфікацію рішення про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави як спростування презумпції правомірності набуття права власності та підстави припинення права власності;
- характеризується суб`єктами, до яких може бути пред'явлений позов про визнання активів необґрунтованими, є публічні особи та «пов`язані» з ними особи (ч. 4 ст. 290 ЦПК). Тобто правовий режим необґрунтованих активів є свого роду додатковим обмеженням для публічних фізичних осіб. Натомість для звичайних суб'єктів така конструкція нехарактерна і невластива;
- законодавець не здійснює конструювання правового режиму необґрунтованих активів через використання конструкції недійсності. З урахуванням сутності та призначення конструкції недійсності правочину очевидно, що вона не розрахована на її використання при визнанні необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, оскільки в цьому разі достатньо спростувати презумпцію правомірності набуття права власності (ч. 2 ст. 328 ЦК України).
Усталеним як в доктрині приватного права так і практиці касаційного суду є те, що при існуванні множинності осіб у зобов'язанні виникає часткове зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов'язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне (від лат. solidus - цілий, увесь) зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання (ст. 541 ЦК України).
Висновки: законодавець окремо не урегулював ті випадки, за яких необґрунтовані активи набуваються двома або більше особами (тобто, має місце множинність осіб). Ст. 541 ЦК України, за відсутності окремого правового регулювання, поширюється на стягнення необґрунтованих активів у дохід держави чи вартості таких активів. Законом не встановлено випадків виникнення солідарного зобов`язання для стягнення необґрунтованих активів у дохід держави чи вартості таких активів.
Ключові слова: солідарна відповідальність, захист права власності, процедури цивільної конфіскації необґрунтованих активів, легалізація доходів
