Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 серпня 2019 року
у справі № 653/2704/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо мети земельного сервітуту
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, міської ради про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння нерухомим майном та встановлення земельного сервітуту.
ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту для обслуговування господарської будівлі.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов ОСОБА_1 задоволено частково. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту для обслуговування господарської будівлі відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Статтею 100 ЗК України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки.
ВИСНОВКИ: метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правова природа земельного сервітуту, речові права на чуже майно, землекористування
