Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 січня 2024 року
у справі № 308/7570/18-ц[2]
Цивільна юрисдикція
Щодо стягнення компенсації у разі порушення авторського права
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» (далі - ДВНЗ «УжНУ», університет), ОСОБА_2, в якому просила:
- зобов`язати ДВНЗ «УжНУ» вилучити з обігу та знищити всі примірники навчально-методичного комплексу за авторством ОСОБА_4;
- зобов`язати ДВНЗ «УжНУ» розмістити на його офіційному сайті вибачення певного змісту: «Повідомляємо, що на сайті ДВНЗ «УжНУ» за посиланням був розміщений навчально-методичний комплекс за авторством ОСОБА_4, який містив в собі порушення авторських прав ОСОБА_1. У зв`язку з цим, керівництво ДВНЗ «УжНУ» приносить ОСОБА_1 свої вибачення за порушення належних їй авторських прав;
- зобов'язати ОСОБА_2 припинити порушення авторських прав ОСОБА_1;
- стягнути з ДВНЗ «УжНУ» на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення немайнових прав в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 32 000 грн та компенсацію за порушення майнових прав в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 32 000 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за порушення немайнових прав в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 32 000 грн та компенсацію за порушення майнових прав в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 32 000 грн.
Рішенням суду першої інстанції позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право: 1) вимагати зазначення свого імені у зв`язку з використанням твору, якщо це практично можливо; 2) забороняти зазначення свого імені у зв`язку з використанням твору; 3) обирати псевдонім у зв`язку з використанням твору; 4) на недоторканність твору (стаття 438 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» (тут і далі - Закон № 3792-XII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) автору належать такі особисті немайнові права: 1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо; 2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; 3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання; 4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.
Згідно з пунктом 10 статті 21 Закону України № 3792-XII без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями 22-25 цього Закону.
Відповідно до підпункту «г» абзацу другого частини першої статті 52 Закону № 3792-ХІІ при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є, зокрема, плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору (пункт в частини першої статі 50 Закону № 3792-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу (пункт г частини другої статті 52 Закону № 3792-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
З урахуванням того, що суди встановили факт плагіату (використання частини автореферату позивачки відбулося без зазначення її імені та джерела), касаційний суд вважає, що вимога про стягнення компенсації підлягає задоволенню. Як наслідок судові рішення в цій частині належить скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення майнових прав в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 32 000 грн та за порушення немайнових прав в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 32 000 грн.
ВИСНОВКИ: компенсація підлягає стягненню у разі доведення факту порушення прав суб`єкта авторського права, зокрема при плагіаті. Для задоволення вимоги про стягнення компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які кваліфікуються як порушення авторського права. Для визначення розміру такої компенсації враховується, зокрема: факт порушення прав та яке саме порушення допущено; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об`єктів); принципи приватного права (добросовісність, справедливість, розумність).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на ефективний засіб юридичного захисту, захист прав інтелектуальної власності, способи судового захисту
