Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 квітня 2024 року
у справі № 554/2506/22[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про скасування арешту майна або відмову у його скасуванні, постановленої після закриття кримінального провадження
Фабула справи: ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, та скасовано арешт автомобіля, який постановлено передати для потреб Збройних сил України, поховання військовослужбовців.
Апеляційний суд ухвалою закрив провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_10, поданою в інтересах ОСОБА_11, на ухвалу слідчого судді. Цей суд виходив із того, що ухвала слідчого судді про скасування арешту майна, постановлена за відповідним клопотанням у порядку ст. 174 КПК України після закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за постановою керівника органу досудового розслідування, за приписами ст. 309 КПК України не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Мотивація касаційної скарги: адвокат ОСОБА_10 наголошує на тому, що слідчий суддя після закриття кримінального провадження діяв не з метою захисту прав володільця, у якого було вилучено майно, а ,навпаки, порушив їх, постановивши протиправне, за його доводами, рішення про передачу автомобіля сторонній особі. Звертає увагу, що після закриття кримінального провадження за постановою керівника органу досудового розслідування за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України ухвалою слідчого судді від 18 травня 2023 року було скасовано арешт, накладений на автомобіль, оскільки той втратив статус речового доказу. Отже, 19 травня 2023 року у слідчого судді були відсутні підстави повторно скасовувати арешт майна, вилученого правоохоронним органом із володіння ОСОБА_11. Вказує, що за приписами КПК України транспортний засіб підлягав поверненню останньому як володільцю майна. Наводить доводи про те, що оскаржена в апеляційному порядку ухвала слідчого судді від 19 травня 2023 року за своєю суттю не є рішенням про зняття арешту майна, яке фактично безпідставно передано сторонній особі, та висновки слідчого судді не ґрунтуються на приписах закону, серед яких і ті, що визначено ст.ст. 100, 174 КПК України. Адвокат вважає, що ухвалення слідчим суддею після закриття кримінального провадження рішення про безпідставну передачу майна сторонній особі є належним підґрунтям до його оскарження, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.
Правова позиція Верховного суду: перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено в ч. 3 ст. 307, ст. 309 КПК України. До цього списку не відносяться ухвали слідчих суддів про повне або часткове скасування арешту майна, постановлені за правилами ст. 174 КПК Україн.
Приписи ст.ст. 174, 309 КПК України містять імперативи, які підлягають застосуванню під час здійснення кримінального провадження, з огляду на що встановлена ними заборона оскаржити в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про скасування арешту майна розповсюджує свою дію виключно на ті стадії кримінального провадження, які визначені положеннями п.п. 5, 24 ч. 1 ст. 3 КПК України.
Водночас у ст. 309 КПК України не йдеться про неможливість чи заборону оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчих суддів про скасування арешту майна, постановлених за відповідним клопотанням, що подане після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття органом досудового розслідування (слідчим) кримінального провадження в порядку, передбаченому законом, зокрема, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Таке право забезпечується на підставі положень статей 124, 129 Конституції України,п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України.
Під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження апеляційному суду слід виходити з приписів ст. 9 КПК України, яка розкриває принцип законності кримінального провадження та в ч. 6 установлює, що, коли положення Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, зокрема і забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Висновки: ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або відмову у його скасуванні, постановлена після закриття кримінального провадження, не передбачена кримінальними процесуальними нормами, тому суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці законності такого рішення, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 та ст. 309 КПК України.
Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, ст.ст.124, 129 Конституції України.
Ключові слова: обмеження під час кримінального провадження, наслідки закриття кримінального провадження, предмет апеляційного оскарження
