Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 серпня 2024 року
у справі № 172/149/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації дій особи як дезертирство (ст. 408 КК України)
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 4 ст. 408 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до повідомлення про виявлення кримінального правопорушення від 11 березня 2022 року відділом внутрішньої та власної безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що під час збройної агресії РФ проти України 24 лютого 2022 року молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії ВПС 3 прикордонного загону СхРУ молодший сержант ОСОБА_7 самовільно залишив військову частину з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану.
Згідно з висновком службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини в умовах воєнного стану під час збройної агресії РФ проти України у період з 24 лютого 2022 року по 08 березня 2022 року, окрім інших військовослужбовців, до підрозділу військової частини також не прибув молодший сержант ОСОБА_7, щодо якого 16 березня 2022 року Луганською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері були внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК
З показань вказаних свідків убачається, що про факт перебування ОСОБА_7 на лікарняному до 24 лютого 2022 року включно керівництву було відомо. Надалі засуджений не з'явився до військової частини для виконання своїх безпосередніх обов'язків в умовах воєнного стану.
Фактично з 25 лютого 2022 року після повномасштабного вторгнення РФ на територію України і до обрання засудженому 05 січня 2023 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на гауптвахті ОСОБА_7 не вживав жодних заходів, спрямованих ні на повернення на військову службу, ні на те, щоб дізнатися про місце перебування свого військового підрозділу.
Натомість до моменту затримання засуджений уникнув виконання ним військових обов`язків та проживав у м. Полтаві цивільним життям, усвідомлюючи, що на території всієї держави введено правовий режим воєнного стану, а місце його військового підрозділу чи інших військових підрозділів ним не з'ясовано і будь-яких заходів для такого з`ясування навіть попри наявність військових структур у м. Полтаві, де він перебував, здійснено не було.
Окрім цього, будучи військовослужбовцем, молодшим сержантом, у період часу з 22 червня 2022 року по 29 серпня 2022 року ОСОБА_7 працював у ТОВ «Полтавський завод продтоварів «Світанок» на посаді вантажника, що вказує на його тривале ухилення від військової служби та небажання виконання ним військових обов`язків.
Такі дії засудженого вказують на те, що він не мав наміру повертатися на військову службу.
Також Суд враховує те, що ОСОБА_7 проходив військову службу не за призовом під час мобілізації на особливий період, а на підставі контракту від 22 вересня 2020 року.
ВИСНОВКИ: посилання сторони захисту на виконання ОСОБА_7 наказу командира не спростовує установлених в межах цього кримінального провадження фактів нез`явлення засудженого з лікувального закладу на військову службу з метою ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану. Адже подальший переїзд ОСОБА_7 до м. Полтави з м. Лисичанська вказує на те, що останній не мав намірів з'являтися на військову службу взагалі, чим було допущено порушення військової присяги Українському народу, виконання якої є першочерговим для військовослужбовця.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: військові злочини, склад дезертирства, відповідальність військовослужбовців
