Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 липня 2026 року
у справі № 278/5469/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо триваючого характеру кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком районного суду ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 407 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції скасовано, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та звільнено останнього від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
ОЦІНКА СУДУ
Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, серед іншого, характеризується вчиненням такого діяння як самовільне залишення військовослужбовцем військової частини, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Самовільним є залишення військової частини, вчинене без дозволу командира (начальника).
Вказане кримінальне правопорушення є триваючим злочином та закінчується у конкретний момент, коли військовослужбовець прибув до військової частини, або був затриманий, або з'явився до слідчого, військового прокурора, військової комендатури тощо.
Так, при триваючому злочині особа вчиняє один раз певну дію і впродовж певного часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду злочинів характерним є незбіг моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій. Завершення триваючого злочину (тобто момент фактичного завершення протиправних дій) може бути зумовлений різними обставинами: як об'єктивними, так і суб`єктивними. Об`єктивні обставини - це такі події, що не залежать від волі винної особи, і до їх числа можна віднести викриття особи у вчиненні злочину. У поняття «час вчинення триваючого злочину» має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого злочину.
Встановлення того, що злочин є триваючим, забезпечує його правильну кваліфікацію, обумовлює можливість чи неможливість застосувати до особи амністію, інститут давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також вирішити питання про призначення покарання за сукупністю злочинів чи вироків.
Отже, виходячи із вказаного вище, є переконливими твердження прокурора про те, що установлений п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України десятирічний строк притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 407 КК України (який є триваючим злочином) має рахуватися не з 30 липня 2015 року (день самовільного залишення військової частини), а з 27 вересня 2024 року (день з`явлення обвинуваченого до органу досудового розслідування).
ВИСНОВКИ: кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, є триваючим злочином та характеризується безперервним здійсненням протягом визначеного часу злочинного діяння, об'єктивна сторона якого розтягнута в часі, а закінченим вважається у момент його виявлення або примусового чи добровільного припинення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: військові злочини, триваючі правопорушення, склад самовільного залишення військової частини
