Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 жовтня 2025 року
у справі № 170/459/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо наявності у діях особи складу непокори, вчиненої в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 402 КК України)
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 402 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
За змістом положень ст. 402 КК України під наказом розуміється пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо. Особа, яка одержала законний наказ, зобов`язана його виконати. За своєю юридичною природою виконання законного наказу - це виконання особою свого юридичного (службового) обов'язку. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов`язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
З об'єктивної сторони, злочин, передбачений ст. 402 КК України вчиняється шляхом відкритої відмови виконати наказ начальника (непокора) або в іншому умисному невиконання наказу.
Інше умисне невиконання наказу визначається тим, що підлеглий відкрито не заявляє, що не буде виконувати наказ начальника, наказ начебто приймається до виконання, але насправді умисно не виконується. Поняттям невиконання наказу охоплюється: невиконання дій, які передбачені наказом; скоєння дій, які заперечені наказом; неналежне виконання наказу, тобто відступ від його визначення в часі, місці та характері дій.
ВИСНОВКИ: зважаючи на те, що судом було встановлено і цього не заперечував сам ОСОБА_6, що він заступив на чергування, після чого свідомо на певний час залишив місце чергування і планував повернутися наступної доби, тобто до завершення чергування, що свідчить про те, що останній бажав так вчинити, тобто діяв з прямим умислом, усвідомлюючи, що він залишає чергування самовільно, без дозволу начальника, в діях ОСОБА_6 наявний склад злочину, за яким його засуджено.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: військові злочини, відповідальність військовослужбовців, ознаки непокори
