Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 листопада 2025 року
у справі № 757/16491/22-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо початкового моменту нез'явлення вчасно на військову службу службу (ч. 5 ст. 407 КК України в редакції Закону України від 22.11.2018 року № 2617-VIII)
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України (у редакції Закону від 22 листопада 2018 року№ 2617-VIII), ч. 2 ст. 111 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років; за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_8 військового звання «майстер-сержант».
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Диспозиція ч. 5 ст. 407 КК України (у зазначеній редакції) передбачала самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті.
Частина перша вказаної статті встановлює відповідальність за вчинення визначених дій лише військовослужбовцем строкової служби.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 на момент інкримінованих йому дій, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, був військовослужбовцем (не строкової служби).
Водночас об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України, у вказаній редакції, полягає, зокрема у нез`явленні військовослужбовцем (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин тривалістю: 1.понад десять діб, але не більше місяця; 2. хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчиненому повторно протягом року.
Разом з тим, положення ст. 407 КК України корелюються з приписами ст. 172-11 Кодексу України про адміністративну відповідальність (у редакції, чинній на час інкримінованих дій), якою встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за нез`явлення військовослужбовцем (крім строкової військової служби) вчасно без поважних причин на військову службу в разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб. До того ж приписи ч. 4 ст. 172-11 КУпАП Кодексу України про адміністративну відповідальність у відповідній редакції передбачають вчинення вказаних дій в умовах особливого періоду.
ВИСНОВКИ: приписи ч. 5 ст. 407 КК України в редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, встановлюють відповідальність для військовослужбовців (крім строкової служби), зокрема, за нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. При цьому Суд зауважує, що початковим моментом нез'явлення вчасно на службу є наступний день після дня, в який сплинули строки з'явлення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: військові злочини, відповідальність військовослужбовців, невиконання військового обов'язку
