Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 грудня 2024 року
у справі № 369/3056/21
Цивільна юрисдикція
Щодо умови припинення права приватної власності одного з подружжя на земельну ділянку (на частку у праві) за вимогою другого з подружжя
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю та його поділ.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 стверджує, що перехід права власності до позивача на частину земельної ділянки, яка є її особистою приватною власністю, у зв`язку з присудженням частки неіснуючої АЗС БП жодним чином не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Правова позиція Верховного Суду: по своїй суті компенсація в приватному праві - це певні дії задля справедливого «урівноваження» майнової чи немайнової втрати (внаслідок, наприклад, завдання шкоди чи припинення повністю або частково певного суб'єктивного права) шляхом сплати особі грошей, як загального еквіваленту всіх цінностей, або передання їй будь-якого майна такого роду, якості та вартості, що дадуть змогу «залагодити» понесену втрату.
Саме тому цивільний закон конструкцій безкомпенсаційного припинення права приватної власності на земельну ділянку (чи права на частку) на підставі рішення суду у справах про поділ спільного майна подружжя або про визнання права на частку в праві спільної власності з вимог щодо поділу майна в натурі не містить. При цьому, вирішення такого спору не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації і про гарантії її отримання або ж звертатися до суду з відповідним позовом в іншій справі.
Як наслідок у цих справах об'єкт нерухомості, який розташований на земельній ділянці, що належить на праві приватної власності одному з подружжя, залишається у власності подружжя, який є власником земельної ділянки, а інший з подружжя має право вимагати виплати грошової компенсації понесених під час перебування у шлюбі затрат на поліпшення належного подружжю майна або врахування відповідної компенсації при поділі іншого майна подружжя. Саме через рішення про стягнення відповідної компенсації суд справедливо «урівноважує» інтереси подружжя.
Висновки: не виключається поділ подружжям в натурі будинку, будівлі, споруди, що є спільною сумісною власністю подружжя, який знаходиться на такій земельній ділянці, та набуття особою, яка не мала права власності на земельну ділянку. Проте таке припинення права приватної власності відповідача на земельну ділянку (на частку у праві) за вимогою другого з подружжя можливе за умови одночасного присудження власнику грошової компенсації замість його частки у праві власності на земельну ділянку або врахування відповідної компенсації вартості земельної ділянки (її частки) при поділі іншого майна подружжя.
Тому за вимогою другого з подружжя про припинення права приватної власності відповідача на земельну ділянку (на частку у праві) судам слід вирішувати питання щодо попереднього внесення позивачем відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду за правилом частини п'ятої статті 71 СК України, що є гарантією відшкодування власнику вартості такої частки.
Ключові слова: майнові спори подружжя, право на компенсацію, підстави припинення права власності
