Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 січня 2025 року
у справі № 210/6142/23
Цивільна юрисдикція
Щодо покладення на роботодавця обов’язку відшкодувати моральну шкоду, заподіяну нещасним випадком під час виконання трудових обов’язків, що стався внаслідок військової агресії держави-окупанта проти України
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «ЮКК «Юрик Ком» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що нещасний випадок на виробництві з батьком позивача стався під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.
Правова позиція Верховного Суду: під час проведення військових операцій необхідно постійно дбати про безпеку цивільного населення, цивільних осіб та цивільних об'єктів. Слід ужити усіх практично можливих заходів, щоб уникнути випадкової загибелі цивільного населення, поранення цивільних осіб та пошкоджень цивільних об`єктів або принаймні звести такі випадки до мінімуму (норма 15 дослідження Міжнародного Комітету Червоного Хреста «Звичаєве міжнародне гуманітарне право», яке є збіркою практики держав у сфері міжнародного гуманітарного права з метою виявлення норм, що набули характеру звичаєвих і вперше опубліковане видавництвом Кембриджського університету у 2005 році).
Держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на рф як на державу, що здійснює окупацію (ч.ч. 5, 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Визначення шкоди та збитків здійснюється окремо, зокрема, за таким напрямом: людські втрати та пов`язані з ними соціальні витрати - напрям, що включає всі людські втрати (смерть або каліцтво цивільних осіб), що виникли внаслідок збройної агресії рф, а також витрати, пов`язані з призначенням різних видів державної соціальної допомоги та наданням соціальних послуг (п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326).
Відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством. Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 15 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).
Висновки: оскільки смертельний нещасний випадок, який мав місце під час виконання ним трудових обов`язків, стався саме у зв`язку з наслідками проведення державою-окупантом воєнних (бойових) дій, а тому відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії держави-окупанта проти України, не можуть бути за обставин цієї справи покладені на роботодавця.
Ключові слова: наслідки ведення бойових дій, захист від нещасних випадків, порушення правил на виробництві
