Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 лютого 2025 року
у справі № 910/5663/22 (910/7708/17)
Господарська юрисдикція
Щодо застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України в якості підстави для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації
ФАБУЛА СПРАВИ
У межах справи за заявою ТОВ «ФК «Сокур» до ТОВ «ЕСУ» про банкрутство ФДМУ звернувся із позовом до ТОВ «ЕСУ» та АТ «Укрексімбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Ощадбанк, про розірвання договору купівлі-продажу акцій, зобов'язання списати кошти, стягнення пені.
Справа розглядалася судами неодноразово.
За наслідками нового розгляду господарський суд рішенням у задоволені позову відмовив у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд постановою скасував рішення господарського суду; прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з ТОВ «ЕСУ» на користь ФДМУ пеню у розмірі 2 171 169 000 грн та відмовив у задоволенні решти позовних вимог.
ОЦІНКА СУДУ
У цій справі об`єднана палата має висловитися з приводу того, чи підлягають застосуванню норми частини другої статті 651 ЦК України в якості підстави для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації (істотне порушення умов договору другою стороною) в сукупності з положеннями спеціального приватизаційного законодавства, а саме статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» та статті 26 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна».
Закон України "Про приватизацію державного майна" та Закон України "Про приватизацію державного та комунального майна" є нормативно-правовими актами спеціальної дії, оскільки вони детально регулюють відносини, які виникають між суб'єктами права з приводу приватизації державного та комунального майна, у тому числі щодо регулювання договірних відносин приватизації (порядок укладання та розірвання приватизаційних угод).
Натомість ЦК України передбачає загальні правила укладання, зміни та розірвання договору.
Частина друга статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з цим позовом) містить спеціальну норму, що визначає виключні умови для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, у разі невиконання яких договір купівлі-продажу підлягає розірванню.
Вказана норма містить імперативний припис про обов'язковість розірвання договору купівлі-продажу у разі невиконання стороною виключних умов.
При цьому у разі, коли виключні умови для розірвання договору [передбачені частиною другою статті 27 України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з цим позовом)] відсутні, розірвання договору також має здійснюється на підставі загальних норм ЦК України.
Проте у разі наявності передбачених частиною другою статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з цим позовом) виключних умов для розірвання приватизаційного договору, додаткове та/або одночасне застосування норм статті 651 ЦК України, яка передбачає необхідність доведення істотності порушення договору, та норм частини другої статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з цим позовом) буде помилковим і безпідставним.
Так, відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з цим позовом) виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є:
- несплата коштів, визначених договором купівлі-продажу, протягом 60 днів з дня нотаріального посвідчення договору;
- невиконання або неналежне виконання умов продажу об`єкта і зобов'язань покупця щодо основних напрямів розвитку і функціонування приватизованого об`єкта;
- невиконання умов договору купівлі-продажу у зв`язку з банкрутством приватизованого підприємства або підприємства, до якого було передано приватизований об`єкт.
Водночас абзац п'ятий частини другої статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з цим позовом) встановлює додаткову та обов'язкову умову застосування виключних умов для розірвання договору, а саме: у договорі купівлі-продажу чітко визначаються критичні значення неналежного виконання виключних умов (строк, відсоток виконання).
До того ж, як прямо визначено в абзаці шостому частини другої статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з цим позовом), - до виключних умов не можуть включатися вимоги щодо обсягів і строків внесення інвестицій на розвиток об'єкта приватизації, крім випадків, передбачених законодавством про особливості приватизації окремих видів об'єктів державної власності.
ВИСНОВКИ: у разі встановлення судом такого порушення приватизаційного договору, яке входить до переліку виключних умов, визначених частиною другою статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду), з урахуванням обмежень, передбачених в абзаці шостому частини 2 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду), а також визначеного у договорі критичного значення неналежного виконання виключних умов, договір купівлі-продажу підлягає розірванню без встановлення обставин істотності такого порушення на підставі критеріїв, передбачених статтею 651 ЦК України.
В інших випадках підставою для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації може бути його істотне порушення другою стороною (частина друга статті 651 ЦК України), що, крім того, вимагає встановлення у судовому порядку істотності такого порушення.
У такому разі оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом на власний розсуд. Критеріями такої оцінки є:
- «значна міра» позбавлення сторони того, на що вона очікувала при укладенні договору;
- розмір завданої порушенням шкоди (при цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору);
- співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати сторона в разі належного виконання договору.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави припинення договору, спори у сфері приватизації, умови розірвання приватизаційного договору
