Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 вересня 2026 року
у справі № 922/2484/24
Господарська юрисдикція
Щодо правового режиму захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони), в тому числі протирадіаційних укриттів / споруд, та можливості їх передачі з державної у приватну власність
ФАБУЛА СПРАВИ
Чугуївська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) звернулась до суду з позовом до АТ «Укртелеком», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні захисною спорудою.
Прокурор зазначив, що відповідач неправомірно набув у приватну власність захисну споруду цивільного захисту.
Водночас прокурор вважав, що належним та ефективним способом захисту у цьому спорі є негаторний позов, а позовна вимога про визнання права державної власності забезпечить реальне відновлення порушеного права держави.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Серед об'єктів цивільних прав особливу категорію становлять публічні речі - об'єкти державної або комунальної власності, правовий режим яких обумовлений особливим публічно-правовим значенням, підвищеною суспільною важливістю, спрямованою на забезпечення екологічної безпеки, обороноздатності, раціонального використання природних ресурсів, збереження стратегічно важливого майна держави, культурної спадщини тощо.
Такі об`єкти пов`язані із забезпеченням суспільного інтересу, а тому не перебувають у вільному цивільному обороті і за жодних умов не можуть вибути із державної або комунальної власності у приватну власність. Публічні речі є необоротоздатними.
Згідно із частиною другою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакцій, чинній станом на дату прийняття наказу від 25 листопада 2003 року № 227) приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об`єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Загальнодержавне значення мають протирадіаційні споруди (абзац п'ятий пункту «в» частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» у вказаній редакції).
Таким чином, станом на дату прийняття оскаржуваного наказу № 227 заборона приватизації поширювалася на протирадіаційні споруди.
У подальшому в редакції Закону України «Про приватизацію державного майна» від 27 лютого 2004 року (чинній також станом і на дату укладення договору купівлі-продажу від 11 березня 2011 року) в абзаці п'ятому пункту «в» частини другої статті 5 цього Закону було визначено, що загальнодержавне значення мають захисні споруди цивільної оборони.
Згідно з преамбулою Закону України «Про цивільну оборону» (в редакції, чинній як станом на момент прийняття наказу № 227, так і на дату укладення договору купівлі-продажу) кожен має право на захист свого життя і здоров`я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру (частина перша статті 1 Закону України «Про цивільну оборону» у вказаній редакції).
Відповідно до пункту 2 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 253 (чинний до 10 березня 2017 року) (далі - Порядок використання захисних споруд цивільного захисту), захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони) (далі - захисні споруди) - інженерні споруди, призначені для укриття і тимчасового захисту людей, техніки та майна від небезпеки, що може виникнути або виникла внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, а також від дії засобів ураження в особливий період. Захисні споруди поділяються на сховища та протирадіаційні укриття і є основним засобом колективного захисту населення.
Отже, протирадіаційні укриття як один з видів захисних споруд цивільної оборони належали до об'єктів загальнодержавного значення, приватизація яких заборонена законом.
02 жовтня 2012 року прийнято Кодекс цивільного захисту України, який уведений у дію 01 липня 2013 року, у зв`язку з чим визначено термін «захисні споруди цивільного захисту».
Захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів (пункт 14 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України).
За змістом частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать сховище та протирадіаційне укриття.
Аналіз наведеного законодавства (як на момент прийняття наказу № 227, так і станом на дату укладення договору купівлі-продажу № КПП-582) дозволяє дійти висновку, що протирадіаційні укриття / споруди державної власності як один з видів захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) не підлягали приватизації (відчуженню), оскільки як публічні речі належали до об'єктів загальнодержавного значення.
ВИСНОВКИ: за змістом частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» протирадіаційні укриття / споруди як один з видів захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) не підлягали приватизації (відчуженню). Такі споруди відносилися до об`єктів загальнодержавного значення, перебували у державній власності та за їх цільовим призначенням необхідні для виконання державою своїх функцій для забезпечення її обороноздатності та захисту життя і здоров`я населення від наслідків аварій, катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим публічних речей, правовий режим державного майна, заборона відчуження
