Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 лютого 2025 року
у справі № 359/2693/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо форми ухвалення рішення апеляційного суду про зміну вироку суду першої інстанції в частині зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання
Фабула справи: вироком суд першої інстанції засудив ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю з вироком суд визначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців та зарахував у строк відбування покарання період, коли він був затриманий для відбування покарання.
Ухвалою апеляційний суд виключив з вироку зарахування цього строку в строк відбування покарання, а в решті вирок залишив без зміни.
Мотивація касаційної скарги: прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції, змінивши вирок місцевого суду в частині зарахування зазначеного строку в строк відбування покарання, погіршив становище засудженого, а тому мав ухвалити своє рішення у формі вироку.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник. Відповідно до положень ч. 1 ст. 418 КПК України, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок у випадку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 407 цього Кодексу, при цьому повністю чи частково скасовуючи вирок місцевого суду. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.
За своєю правовою природою зарахування строку попереднього ув'язнення не є кримінальним покаранням, не означає збільшення обсягу обвинувачення та не свідчить про неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання. І хоча таке зарахування є «іншим кримінально-правовим наслідком діяння» в розумінні ч. 2 ст.4 КК України, такий наслідок не підпадає під визначення тих наслідків, які вимагають винесення апеляційним судом вироку.
У цьому кримінальному провадженні судом апеляційної інстанції діяння засудженого не було перекваліфіковано на більш тяжке кримінальне правопорушення і не було збільшено обсягу обвинувачення. Також апеляційним судом не було застосовано більш суворе покарання.
Таким чином судом апеляційної інстанції не було застосовано до засудженого більш суворого покарання і апеляційний суд не допустив істотного порушення вимог КПК України, постановивши за результатами апеляційного розгляду рішення у формі ухвали, оскільки, змінюючи вирок суду першої інстанції лише у частині неправильного зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання, він не застосував більш суворого покарання, оскільки покарання, яке призначене вироком суду першої інстанції, не змінилося.
Висновки: апеляційний суд зобов'язаний постановити свій вирок у разі повного або часткового скасування вироку суду першої інстанції лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 420 КПК України. У інших випадках рішення про зміну вироку суду першої інстанції, у тому числі в частині зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання, може бути постановлено у формі ухвали.
Ключові слова: види судових рішень, повноваження апеляційного суду, зміна вироку суду
