Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 березня 2025 року
у справі № 260/4202/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо неприпустимості обміну персоналом (працівниками) між суб'єктами господарювання на підставі договорів про співробітництво (співпрацю або партнерство)
Фабула справи: ФОП ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до міжрегіонального управління державної служби з питань праці, в якому просила скасувати постанову міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення про застосування штрафу у розмірі 71000 грн.
Рішенням окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні позову.
Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення окружного адміністративного суду і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: міжрегіональне управління Державної служби з питань праці зазначає, що ФОП ОСОБА_1 допустила працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Правова позиція Верховного Суду: чинне законодавство України не передбачає можливості передачі трудових ресурсів між суб'єктами господарювання на підставі договору про співпрацю (партнерство).
Відповідно до ст. 24 КЗпП України, трудові відносини між працівником та роботодавцем виникають лише за умови укладення трудового договору, який оформлюється, як правило, у письмовій формі.
Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є основною правовою формою оформлення трудових відносин між працівником і роботодавцем. За цим договором працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену трудовим договором, дотримуючись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець - виплачувати заробітну плату і забезпечувати належні умови праці.
Залучення працівників одного підприємства до виконання роботи на іншому підприємстві можливе лише за умови офіційного переведення працівника відповідно до ст. 32 КЗпП України або оформлення роботи за сумісництвом згідно зі ст. 102-1 КЗпП України.
У випадку, якщо працівник фактично виконує трудові функції на користь іншого роботодавця, але без укладення трудового договору, це може свідчити про наявність прихованих трудових відносин, що є порушенням трудового законодавства і, відповідно до ст. 265 КЗпП України, є підставою для застосування до такого суб'єкта відповідальності у вигляді штрафу.
Висновки: трудове законодавство України вимагає офіційного оформлення трудових відносин відповідно до норм КЗпП України. У зв`язку з цим обмін персоналом (працівниками) між підприємствами (юридичними особами або фізичними особами-підприємцями) на підставі договорів про співробітництво (співпрацю або партнерство) є неприпустимим і може свідчити виключно про використання роботодавцем способу обходу вимог трудового законодавства про обов'язкове оформлення трудових відносин.
Ключові слова: відповідальність роботодавців, порядок оформлення трудових відносин, оскарження рішень Держпраці
