Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 січня 2025 року
у справі № 293/1491/23
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для визнання договору дарування земельної ділянки удаваним
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, сільської ради, у якому просила:
- визнати договір дарування земельної ділянки удаваним з метою приховати договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки;
- визнати, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки;
- визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, недійсним.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову до сільської ради змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Тлумачення статті 235 ЦК України свідчить, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків.
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
ВИСНОВКИ: позивачкою не доведено, що воля дарувальника та відповідачки була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж тих, що передбачені договором дарування, та настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені оспорюваним правочином.
При таких обставинах суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для визнання договору дарування земельної ділянки удаваним.
При цьому суди вірно не прийняли до уваги укладений між дарувальником і третьою особою попередній договір (про укладання в майбутньому договору купівлі-продажу), оскільки обов`язок укласти в майбутньому договір купівлі-продажу виникає лише у сторін попереднього договору, якою відповідачка не була.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, зміст договору дарування, зміст договору купівлі-продажу, правочини з вадами волі
