Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 квітня 2025 року
у справі № 759/18856/19
Цивільна юрисдикція
Щодо врахування недобросовісної поведінки сторін договору дарування при поділі майна подружжя
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права спільної сумісної власності, визнання права власності та поділ спільного майна колишнього подружжя.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права власності на частку в спільному майні скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частини квартири; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Сторони договору можуть погодити перелік запевнень, що надаються стороною або сторонами щодо обставин, які мають значення для укладення, виконання або припинення такого договору. Сторона, яка умисно або з необережності надала іншій стороні неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання або припинення договору, зобов'язана відшкодувати стороні, яка покладалася на такі запевнення, збитки, завдані у зв`язку з неправдивістю таких запевнень, якщо інше не передбачено договором (статті 650-1 ЦК України).
Парламент на рівні ЦК внормував застосування конструкції запевнень сторонами договору. Вони можуть бути досить різноманітними: запевнення щодо сторони договору, осіб які діють від її імені, пов'язаних осіб; запевнення про обставини, що правову «долю» договору (зокрема, щодо переважного права, щодо згоди іншого з подружжя; запевнення стосовно майна права на яке переходять на підставі договору.
Неправдивість запевнень у відносинах між сторонами договору, в якому містяться ці запевнення, може зумовлювати; (а) відшкодування стороні, яка покладалася на такі запевнення, збитків, завданих у зв`язку з неправдивістю таких запевнень; (б) настання інших наслідків передбачених договором.
Законодавець не визначив правових наслідків для тієї ситуації, якщо інші суб'єкти покладаються на відповідні запевнення (зокрема, при поділі майна подружжя).
Цей суд неодноразову звертав увагу, що собою представляє доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та вказував, що поведінкою, яка суперечить добрій совісті та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Під час спорів про поділ майна подружжя досить часто існують спроби в учасників цивільного обороту використати приватно-правовий інструментарій для того, щоб сформувати пасив (боргів), виключити певне майно з поділу на час виникнення (існування) спору (спорів) про розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя (чи жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі). Приватне право не може толерувати такі спроби учасників цивільного обороту.
ВИСНОВКИ: якщо пов`язані чи афілійовані особи, наприклад, родичі (мати і син), вчиняють нотаріально посвідчений договір дарування земельної ділянки в 2008 році, що містить запевнення дарувальника (мати) про те, що земельна ділянка вільна від забудов та про огляд земельної ділянки обдаровуваним (син, який на час укладення договору дарування перебував у шлюбі), під час спору в 2019 році між подружжям про поділ майна з метою виключення садового будинку, який знаходиться на земельній ділянці, з поділу, стверджують про його будівництво в 2006 році, то очевидно, що це суперечить їх попередній поведінці і дарувальник (мати, третя особа) та обдаровуваний (син, відповідач) діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно другого із подружжя.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: майнові спори подружжя, доктрина venire contra factum proprium, принцип доброї совісті
