Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 квітня 2025 року
у справі № 910/9477/24
Господарська юрисдикція
Щодо можливості відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення між фізичними особами - учасниками/кінцевими бенефіціарними власниками кредитора та боржника корпоративних конфліктів
Фабула справи: ТОВ "Денза Констракшен" звернулося до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "КШГ".
Ухвалою господарського суду, зокрема, відкрито провадження у справі № 910/9477/24 про банкрутство ТОВ "КШГ".
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "КШГ" стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 39 КУзПБ у сенсі наявності чи відсутності спору про право у правовідносинах між боржником та ініціюючим кредитором, засновниками яких є одні й ті ж кінцеві бенефіціари, дійсна природа яких не відповідає формальному оформленню цих правовідносин.
Правова позиція Верховного Суду: предметом судового розгляду у цій справі стали вимоги кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та наявність/відсутність підстав для відкриття цієї справи через їх заперечення боржником внаслідок стверджуваного ним "спору про право" між сторонами з підстав наявності між засновниками/кінцевими бенефіціарними власниками обох юридичних осіб, якими є одні і ті ж самі фізичні особи, корпоративного конфлікту.
Положення КУзПБ не містять обмеження права кредитора на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з його корпоративними (бенефіціарними) зв'язками з боржником.
Водночас наявність між фізичними особами - учасниками/кінцевими бенефіціарними власниками кредитора та боржника будь-яких конфліктів (особистісних чи корпоративних) сама по собі не може свідчити про наявність спору про право з приводу заявлених грошових вимог кредитора до боржника, оскільки такі вимоги ґрунтуються на дійсному виконаному з боку кредитора правочині та наявності боргу за цим правочином.
Такі обставини необхідно оцінювати в контексті їх впливу на обґрунтованість вимог заявника, правову природу грошового зобов'язання, його структуру, розмір, особу кредитора.
Між особами (юридичними та фізичними) можуть існувати не одні правовідносини, проте конструкція ч. 6 ст. 39 КУзПБ сформульована так, що підставою для відмови у відкритті справи про банкрутство є те, що саме заявлені вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право.
Тобто зміст спору про право має полягати в оспоренні обставин, на яких ґрунтуються саме ті грошові вимоги кредитора, перевірка обґрунтованості яких здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Висновки: виникнення між фізичними особами - учасниками/кінцевими бенефіціарними власниками кредитора та боржника корпоративних конфліктів не свідчить про наявність спору про право щодо вимог кредитора за договором підряду, оскільки кредитор та боржник є юридичними особами з власними цивільними правоздатністю та дієздатністю, які відповідно до приписів ст. 96 ЦК України самостійно відповідають за своїми зобов'язаннями.
Ключові слова: ініціювання процедури банкрутства, бенефіціари боржника, підстави відмови у відкритті справи про банкрутство
