Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 березня 2025 року
у справі № 521/16782/13-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо необхідності присутності представника служби у справах дітей у разі вилучення дітей від батьків
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ст. 166 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення: за ч. 1 ст. 135 КК на строк 1 рік; за ст. 166 КК - на 3 роки.
Відповідно до ст. 70 КК, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки та покладено на неї обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Керуючись пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК ОСОБА_6 звільнено від призначеного їй покарання в силу вимог ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, у зв`язку із закінченням строків давності.
Апеляційний суд вироком скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий, яким призначив ОСОБА_6 покарання: - за ч. 1 ст. 135 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_6 від призначеного їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу; за ст. 166 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_6 від призначеного їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу. Виключив із мотивувальної та резолютивної частини вироку суду посилання на призначення ОСОБА_6 покарання на підставі ст. 70 КК та звільнення її від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 цього Кодексу. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
За злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, передбачена відповідальність за ст. 166 КК.
Суспільна небезпечність цього злочину полягає в посяганні на відносини, які забезпечують нормальний розвиток і виховання неповнолітніх, а також безпеку їх життя або здоров'я, особисту свободу, честь та гідність осіб, що підлягають опіці.
Об`єктивна сторона цього злочину полягає в діянні (дії або бездіяльності) і виявляється в злісному невиконанні обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, тобто: в залишенні дітей без нагляду, харчування, одягу, ухиленні від догляду і лікування тяжко хворого тощо, що призведе до тяжких наслідків.
Невиконання обов'язків по догляду за дитиною повинно мати злісний характер, тобто бути тривалим у часі, або систематичним, незважаючи на відповідні попередження з боку органів опіки і піклування, або місцевих органів влади.
Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Під тяжкими наслідками слід розуміти різні види фізичної або моральної шкоди, заподіяної неповнолітньому або підопічному: розлад здоров`я, психічне захворювання, інвалідність, самогубство потерпілого тощо. При цьому обов'язковою умовою кримінальної відповідальності батьків, опікунів чи піклувальників є наявність причинного зв`язку між вчиненим діянням і тяжкими наслідками, що настали.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, на що вказує злісний характер діяння.
Навіть забезпечення дитини лише матеріальними засобами до існування не є свідченням виконання батьками своїх обов`язків.
Обставинами, які вказують на злісний характер невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, можуть, зокрема, бути їх тривалість, системність, багаторазовість і так далі.
ВИСНОВКИ: вимоги закону не встановлюють необхідності присутності представника служби у справах дітей у разі вилучення дітей за наявності прямої загрози їх життю.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відповідальність батьків, злочини проти дітей, захист прав дітей
