Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 березня 2024 року
у справі № 296/2948/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо встановлення наявності або відсутності умислу на вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 1 ст. 345-1 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 171, ч. 1 ст. 345-1 КК та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу цих кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Усвідомлення ОСОБА_8 того, що потерпілий є журналістом, унаслідок повідомлення ним по телефону іншій особі про те, що він є редактором проєкту «Антирейтинг», на думку колегії суддів апеляційного суду, є виключно припущенням прокурора, чого не можна ставити у вину виправданому, а із сукупності досліджених доказів не вбачається, що ОСОБА_8 за тієї обстановки усвідомлював, що ОСОБА_6 є журналістом, а він своїми діями перешкоджає його законній професійній діяльності. Водночас наявність мікрофона в потерпілого та відеокамери в оператора (його дружини), яка, зі слів потерпілого, за формою нагадувала фотоапарат, не свідчить про належність цієї особи до категорії журналістів. Потерпілий як журналіст не був зовнішньо забезпечений документами, знаковими, сигнальними та іншими засобами позначення особи представника преси. Крім того, потерпілий не показував посвідчення, не повідомляв, що є саме журналістом, а тому в ОСОБА_8 за конкретних обставин цієї справи не було жодних підстав уважати, що потерпілий є журналістом.
При цьому, суд апеляційної інстанції, оцінивши в сукупності всі вищевказані докази, а також фактичні дані, що містяться у висновку психологічної експертизи, зазначив, що нецензурні висловлювання з боку ОСОБА_8 стосовно потерпілого не містять ознак погрожування (вбивством, насильством, знищенням чи пошкодженням майна потерпілого), внаслідок виконання останнім журналістської діяльності, а були висловлені саме через обурення з приводу того факту, що, зі слів потерпілого, виправданий підтвердив проживання ОСОБА_14 в будинку на території, де був працевлаштований за усною домовленістю з охоронцем.
Оцінивши усі докази, суди дійшли переконливого висновку, що у своїй сукупності вони не доводять того, що в діях ОСОБА_8 є склад інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
ВИСНОВКИ: суб`єктивна сторона кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 1 ст. 345-1 КК, характеризується прямим умислом.
Для встановлення наявності або відсутності умислу на вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 1 ст. 345-1 КК, необхідно довести, що виправданий мав усвідомлювати, що суспільно небезпечний характер його дій спрямований на перешкоджання законній професійній діяльності саме журналіста та вчинення ним погроз насильством застосовано виключно щодо журналіста, мав передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, погроза або насильство щодо журналіста, умисні злочини, доказування у кримінальному провадженні
