Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 березня 2025 року
у справі № 295/8165/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо підтвердження факту зникнення військовослужбовця із місця несення служби для доведення наявності складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 407 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
ОЦІНКА СУДУ
Для військовослужбовця військової служби за контрактом відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, настає в разі нез'явлення вчасно на службу без поважних причин після будь-якого перебування поза межами частини, або навіть коли останній повернувся до частини, але не доповів про прибуття відповідному командиру (начальнику), не приступив до виконання обов`язків військової служби.
Оскільки військовослужбовці служби за контрактом розпоряджаються вільним від служби часом за власним розсудом, що передбачено контрактом, початковим моментом нез'явлення на службу є день, в який вони повинні були прибути на службу, але не прибули.
ВИСНОВКИ: для доведення наявності складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, необхідність підтвердження доказами чи матеріалами службового розслідування факту зникнення військовослужбовця із місця несення служби відсутня.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: самовільне залишення місця служби, відповідальність військовослужбовців, військові кримінальні правопорушення
