Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 листопада 2025 року
у справі № 161/10457/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції вироком визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначив йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_8 суд задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_6 15 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнув з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 20 000 грн витрат на правову допомогу. Вирішив питання щодо речових доказів.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу, й чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
З матеріалів провадження вбачається, що на підтвердження понесених потерпілим витрат на правничу допомогу суду було надано договір про надання правничої допомоги від 13.05.2024 й додаток до договору про надання правничої допомоги від 13.05.2024, у якому зазначено про надання ОСОБА_6 адвокату ОСОБА_7 13.05.2024 у якості гонорару 40 000 грн.
До суду касаційної інстанції адвокат ОСОБА_7 надав квитанцію до прибуткового касового ордера від 13 травня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 40 000 грн. на підставі договору про надання правничої допомоги від 13.05.2024, що підтверджує реальність понесених потерпілим витрат на правову допомогу.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення на користь потерпілого витрат на правову допомогу враховував обсяг виконаної адвокатом юридичної і технічної роботи, загальну кількість та тривалість судових засідань, виходячи з критеріїв співмірності і розумності, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з засудженого на користь потерпілого 20 000 грн витрат на правничу допомогу, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
ВИСНОВКИ: чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: склад процесуальних витрат, витрати на адвоката, стягнення витрат на правову допомогу
