Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 грудня 2024 року
у справі № 439/1093/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо предмета доказування у кримінальному провадженні за фактом викрадення майна з транспортного засобу (ч. 3 ст. 185 КК України)
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком Бродівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 72 КК України суд зарахував ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 10 до 14 грудня 2021 року і залишив щодо нього запобіжний захід у вигляді застави до набрання вироком законної сили.
Цим же вироком ОСОБА_9 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим. До набрання вироком законної сили суд залишив без змін запобіжний захід щодо нього у вигляді застави.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 18 квітня 2024 року залишив без змін вирок місцевого суду.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 185 КК України передбачено відповідальність за таємне викрадення чужого майна. Кваліфікуючою ознакою, що передбачена ч. 3 цієї норми, є, зокрема, крадіжка, поєднана з проникненням у сховище.
Відповідно до сталої судової практики під поняттям «сховище» необхідно розуміти певні місця чи ділянки території, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які обладнані огорожею чи технічними засобами або забезпечені іншою охороною: пересувні автолавки, рефрижератори, контейнери, сейфи та інші сховища.
Сховище - це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння до них сторонніх осіб.
Тобто до сховища (незалежно від ознаки стаціонарності) мають бути віднесені місця чи ділянки, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають властиві для цього конструктивні ознаки, що забезпечують охорону від доступу до них сторонніх осіб.
ВИСНОВКИ: в кожному конкретному кримінальному провадженні, де пред'явлено обвинувачення за викрадення майна з автомобіля, яке включає кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище» (ч. 3 ст. 185 КК України), належить установити об'єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідний автомобіль як «сховище». Ці обставини, з огляду на положення статей 91-94 КПК України, підлягають обов'язковому доказуванню, а зібрані та надані суду докази відповідній оцінці. Салони та/або багажні відділення автомобілів можуть бути віднесені за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з їх конструктивних особливостей, наявності пристосувань чи засобів охорони, у тому числі технічних, які об`єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказані місця як такі, що мають, крім іншого, призначення для постійного або тимчасового зберігання майна (тобто є сховищем).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: кваліфікований склад крадіжки, злочини проти власності, посягання на майно
