Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 липня 2025 року
у справі № 759/19740/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо меж доказування під час судового розгляду у кримінальному провадженні на підставі угоди про визнання винуватості
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції вироком визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та поклав на нього обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Апеляційний суд ухвалою вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Захист звертає увагу на те, що стосовно ОСОБА_8, співучасника хуліганських дій, постановлено обвинувальний вирок, яким затверджено угоду про визнання ним своєї винуватості у вчиненні цих дій і з якого випливає, що саме ОСОБА_8 завдав спірного удару в обличчя потерпілого. Отже, цей вирок має преюдиціальне значення для кримінального провадження стосовно її підзахисного.
Суд не погоджується з такими аргументами захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у встановленому законом порядку.
У національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК. Згідно із цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Відповідно до ст. 90 КПК рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили, у разі встановлення ним порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення лише для вирішення питання про допустимість доказів.
ВИСНОВКИ: вирок, постановлений за наслідком затвердження угоди про визнання винуватості, є результатом специфічної процедури, яка не передбачає змагального дослідження всіх обставин справи. Суд, затверджуючи угоду про визнання винуватості, обмежується лише з`ясуванням обставин, що визначені у ст. 474 КПК.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: провадження на підставі угод, межі судового дослідження, преюдиціальність судових рішень
