Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 квітня 2026 року
у справі № 676/1013/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо необхідності встановлення ознак та особливостей, термінології, неформалізованих правил поведінки та субординації злочинного світу при кваліфікації дій особи за ст. 255-1 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 255-1 КК, та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 2 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, крім житла; за ч. 1 ст. 255-1 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, крім житла.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, крім житла.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Під час встановлення ознак кримінального правопорушення та їх змісту, в кожному конкретному випадку суд виходить із того, що вони існують в реальній дійсності та встановлює їх на підставі досліджених у справі доказів. Суд пізнає наявність у особи того чи іншого статусу підвищеного злочинного впливу так, як він встановлює й пізнає інші факти об'єктивної дійсності, що існують або відбуваються у зовнішньому світі.
Ознаки умисного встановлення або поширення в суспільстві злочинного впливу встановлюються судами відповідно до характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, на підставі встановлених судом фактичних обставин кримінального правопорушення, що підтверджені належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК, та оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Доказування винуватості за ст. 255-1 КК досить часто ґрунтується не на одному чи кількох прямих доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, за якими встановлено характер дій обвинуваченого та їх спрямованість та сутнісну складову, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку його вчинення тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) обов`язкових складових кримінального правопорушення.
Ч. 1 ст. 255-1 КК передбачено покарання за умисне встановлення або поширення в суспільстві злочинного впливу за відсутності ознак, передбачених ч. 5 ст. 255 КК.
З об'єктивної сторони цей злочин може виражатися в двох формах: умисне встановлення та умисне поширення в суспільстві злочинного впливу. Встановлення злочинного впливу може виражатися у будь-яких діях спрямованих на: сприяння злочинної діяльності; спонукання до злочинної діяльності; координування злочинної діяльності, здійсненні іншого впливу на злочинну діяльність, а також виражається в організації розподілу коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення злочинної діяльності та здійсненні розподілу коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення злочинної діяльності.
Із суб`єктивної сторони даний злочин характеризується прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що умисно встановлює та поширює в суспільстві злочинний вплив і бажає вчинити такі дії.
ВИСНОВКИ: колегія суддів не вбачає підстав сприймати як обґрунтовані твердження сторони захисту про те, що запровадження в примітці 2 ст. 255 КК поняття особи, яка перебуває у статусі суб`єкта підвищеного злочинного впливу, свідчить про «легітимізацію» термінології злочинного світу, оскільки останній є явищем об'єктивного світу, наявність якого ніхто під сумнів не ставить, яке є предметом вивчення та дослідження спеціально створених державних інституцій в контексті визначення і реалізації кримінально-правової політики держави, має свої характерні ознаки та особливості, термінологію, неформалізовані правила поведінки та субординації, які в межах, визначених законом України про кримінальну відповідальність, мають бути встановлені під час здійснення кримінального провадження за вимогами ст. 91 КПК і згідно правил, визначених ст. 94 цього Кодексу.
Відокремлене від вживаних у відповідному соціальному середовищі специфічних термінів з`ясування їх обсягу та змісту, без відтворення дослідником спеціального сленгу, який використовують такі особи, по суті унеможливлюватиме їх адекватне контекстне розуміння та вивчення з метою встановлення їх сутнісного наповнення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти громадської безпеки, склад встановлення злочинного впливу, поширення злочинного впливу, організована злочинність
