Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 січня 2026 року
у справі № 554/4208/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо незаконного поводження зі зброєю під час воєнного стану як стану крайньої необхідності
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду щодо ОСОБА_7 в частині визнання його винуватим, призначення покарання та стягнення процесуальних витрат скасовано.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
В іншій частині вирок залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ч. 1 ст. 39 КК України не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
За змістом обвинувального акту ОСОБА_7 інкримінувалося те, що він, будучи працівником правоохоронного органу, придбав та носив при собі вогнепальну зброю, боєприпаси до неї та гранату, що є вибуховим пристроєм, без передбаченого законом дозволу. Вказані предмети були в нього вилучені 20 березня 2022 року у м Харкові.
При розгляді кримінальних проваджень у даній категорії справ велике значення має час і місце скоєння інкримінованих особі діянь. Зокрема, у цьому кримінальному провадженні встановлено, що часом скоєння є перший місяць повномасштабного вторгнення РФ на територію України, коли до захисту країни залучалися всі свідомі громадяни, незалежно від приналежності до правоохоронних органів або військових. Отже, на час скоєння ОСОБА_7 інкримінованих йому дій існувала реальна загроза його життю та здоров`ю, життю та здоров`ю невизначеного кола осіб, а також загроза охоронюваним правам та свободам громадян, обов'язок захищати які був покладений на обвинуваченого як на працівника правоохоронного органу.
Місцем вчинення інкримінованих дій є м. Харків, тобто територія, яка в перший місяць повномасштабного вторгнення була під масованим обстрілом ворога та постійною загрозою проникнення диверсійно-розвідувальних груп агресора. Отже, загроза на цій території була реальною і ситуація в перший місяць повномасштабного вторгнення була нестабільною, вимагала посилених заходів захисту і швидкого реагування на будь-які зміни. А тому доводи касаційної скарги прокурора про те, що станом на кінець березня 2022 року у місті не відбувалися вуличні бої та в момент виявлення факту незаконного носіння зброї ОСОБА_7 на нього не було здійснено напад, який би загрожував його життю, є безпідставними і суперечать загальній ситуації на конкретній території.
Колегія суддів погоджується з твердженням апеляційного суду, що ОСОБА_7 перебуваючи станом на березень 2022 року у м. Харкові діяв у стані крайньої необхідності і його умисел був спрямований не на свідоме порушення Закону у мирний час, а на вчинення дій з метою захисту України від агресії РФ під час воєнного стану.
Враховуючи це, висновок апеляційного суду про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення є обґрунтованим.
ВИСНОВКИ: дії обвинуваченого хоча й мають формально ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, але їх не можна ототожнювати з аналогічними діями у мирний час, оскільки вони були обумовлені воєнним станом та подіями, які відбувалися на час інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення і, відповідно, мали реальне підґрунтя саме у перший місяць введення воєнного стану. Тобто, у той період, коли існувала реальна загроза збройного захоплення м. Харків військами РФ, високої активності ДРГ агресора на території міста. За таких обставин апеляційний суд дійшов переконливого висновку, що ОСОБА_7 діяв в умовах крайньої необхідності під час дії воєнного стану.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: кримінальні правопорушення проти громадської безпеки, злочини під час воєнного стану, підстави виключення кримінальної протиправності діяння
