Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 березня 2025 року
у справі № 521/16782/13-к[2]
Кримінальна юрисдикція
Щодо правомірності притягнення особи до адміністративної та кримінальної відповідальності за невиконання батьківських обов'язків і залишення дітей без догляду
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ст. 166 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення: за ч. 1 ст. 135 КК на строк 1 рік; за ст. 166 КК - на 3 роки.
Відповідно до ст. 70 КК, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки та покладено на неї обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Керуючись пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК ОСОБА_6 звільнено від призначеного їй покарання в силу вимог ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, у зв`язку із закінченням строків давності.
Апеляційний суд вироком скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий, яким призначив ОСОБА_6 покарання: - за ч. 1 ст. 135 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_6 від призначеного їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу; за ст. 166 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_6 від призначеного їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу. Виключив із мотивувальної та резолютивної частини вироку суду посилання на призначення ОСОБА_6 покарання на підставі ст. 70 КК та звільнення її від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 цього Кодексу. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Суспільна небезпека злочину, передбаченого ст. 135 КК, полягає у поширенні аморальної поведінки, змістом якої є неповага до права людини на життя і безпеку, нехтування моральними і правовими нормами, що зобов`язують надавати допомогу людям, які перебувають у небезпечному для життя стані.
Потерпілим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох ознак. Так, вона: а) перебуває в небезпечному для життя стані; б) позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану.
Небезпечним для життя станом слід вважати такий стан, коли особа без сторонньої допомоги не має можливості вжити ефективних заходів для самозбереження внаслідок безпорадного стану, в тому числі і малолітства.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб`єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).
ВИСНОВКИ: відповідно до постанови суду ОСОБА_6 була притягнута до відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, зокрема, за те, що вона 16 липня 2012 року близько 17:35 залишила своїх неповнолітніх дітей без догляду дорослих на тривалий час.
Натомість оскаржуваним вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою за те, що вона в період часу з 12 по 15 липня 2012 року завідомо залишила своїх малолітніх дітей без догляду та допомоги, у зв`язку із чим вони були позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через своє малолітство.
Отже, в цьому випадку адміністративне та кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 стосувалось її поведінки в різні дати та проміжки часу, мали різні наслідки, внаслідок чого відсутні підстави стверджувати про те, що ОСОБА_6 була двічі притягнута до юридичної відповідальності за одне й те ж діяння.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відповідальність батьків, злочини проти дітей, захист прав дітей, принципу “non bis in idem”
