Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 травня 2025 року
у справі № 480/3555/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо правомірності декларування виконання робіт підвищеної небезпеки на території кількох областей в одній декларації
Фабула справи: ТОВ "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека" звернулося до суду з позовом до управління Державної служби з питань праці (далі - Держпраці), в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Держпраці щодо нереєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці;
- зобов'язати Держпраці зареєструвати ТОВ "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека" декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: Держпраці зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення п. 21 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - Порядок № 1107), не врахували, що ТОВ "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека" зареєстровано у місті Сумах, вказавши у декларації перелік областей України як місце виконання робіт/експлуатації, що змінюється, подало лише одну декларацію, яка стосується Сумської області.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», суб'єкт господарювання має право на подання декларації за своїм місцезнаходженням або, у випадках, передбачених законом, - за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням об'єкта.
Аналіз положень ч. 3 ст. 4 Закону дозволяє дійти висновку, що вона передбачає можливість подання суб`єктом господарювання декларації за його місцезнаходженням, місцем провадження діяльності або місцезнаходженням об'єкта. Це свідчить про те, що закон регулює подання декларації в контексті виду господарської діяльності, а не в розрізі окремих адміністративно-територіальних одиниць.
Тому, якщо діяльність єдина за змістом (наприклад, навчання з питань охорони праці), суб'єкт господарювання має право подати одну декларацію, навіть якщо вона охоплює кілька регіонів, за умови документального підтвердження її здійснення на цих територіях, а обов'язковість подання окремих декларацій для кожного регіону прямо не передбачена жодною нормою законодавства.
Крім того, п. 21 Порядку № 1107 визначає, що декларація подається за формою, встановленою додатком 8 до цього Порядку, яка, серед іншого, передбачає заповнення поля "місце виконання робіт/експлуатації, що змінюється".
Це, на думку Суду, свідчить про те, що законодавець передбачив можливі випадки здійснення мобільної або нестаціонарної господарської діяльності, що є типовим для сфери навчання з питань охорони праці, в межах якої суб'єкт господарювання може здійснювати відповідну діяльність у різних регіонах України.
Суд також зауважує, що вимога щодо подання окремої декларації на кожну область у випадку, коли діяльність є уніфікованою за змістом і здійснюється на основі єдиної матеріально-технічної бази, є проявом надмірного формалізму, який не має нормативного підґрунтя та не випливає з прямого тексту Порядку № 1107; відповідно, така вимога є непропорційною та обмежує право на підприємницьку діяльність. Такий підхід виходить за межі повноважень дозвільного органу, суперечить принципу правової визначеності, а також порушує вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України щодо дій органів державної влади виключно в межах і у спосіб, передбачені законом.
Висновки: виконання робіт підвищеної небезпеки на території кількох областей може бути правомірно задеклароване в одній декларації, за умови: 1) належного зазначення у ній переліку відповідних адміністративно-територіальних одиниць (областей), що фіксує обставину змінного місця виконання робіт; 2) підтвердження наявності належної матеріально-технічної бази та договорів із замовниками, які свідчать про реальне здійснення господарської діяльності на відповідних територіях (зокрема, договорів, локальних програм тощо).
Ключові слова: умови отримання дозволу, експлуатації устаткування підвищеної небезпеки, межі повноважень держпраці
