Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 травня 2025 року
у справі № 990/368/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо підстави для різниці при вирішенні питання з приводу обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), в якому просила:
- скасувати рішення ВРП «Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку»;
- зобов`язати ВРП повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді та зарахувати до стажу, що дає право на відставку, 5 років стажу, який передбачений статтями 69, 137 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду як суд першої інстанції рішенням відмовив у задоволенні позовних вимог.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Тобто, абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII установлено можливість зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періодів роботи на інших посадах.
Однак із записів трудової книжки скаржниці не вбачається підстав стверджувати, що ОСОБА_1 працювала на посадах, перелічених в абзаці 2 частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII.
Аналіз законодавства не викликає застережень щодо висновків суду першої інстанції про те, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства в частині визначення обсягу стажу, які були чинними на день призначення (обрання) судді. При обчисленні стажу, який дає право на відставку, окремо застосовуються приписи частини першої статті 137 зазначеного Закону та правила частини другої цієї статті щодо стажу, який зараховується додатково.
ВИСНОВКИ: вимоги до кандидатів на посаду судді були по-різному визначені законодавством України, що діяло на день їх призначення (обрання) на посаду судді, а тому такі вимоги можуть вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, залежно від змісту цих вимог, визначених законодавством, яке було чинним на час призначення (обрання) на посаду судді.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: процедура звільнення судді, оскарження рішень ВРП, право судді на відставку
