Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 квітня 2025 року
у справі № 215/2755/24
Цивільна юрисдикція
Щодо належного відповідача у спорах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ) про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ПІВНГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 тис. грн без утримання податку з доходів фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «ПІВНГЗК» відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з вимогами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом (частина друга статті 1167 ЦК України).
Зазначена норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також інших умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку між такою поведінкою і завданою шкодою та вини заподіювача (крім випадків відповідальності без вини).
У частині другій статті 1168 ЦК України вказано, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина друга статті 153 КЗпП України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини третьої статті 153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (стаття 173 КЗпП України).
Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Тобто відповідні правовідносини регулюються статтею 237-1 КЗпП України, статтями 1166, 1167, 1168 ЦК України, що в залежності від обставин справи слугують підставою для стягнення з роботодавців коштів на відшкодування заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я або в разі смерті працівника моральної шкоди.
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
ВИСНОВКИ: відповідно до договору оренди, укладеного між ПрАТ та ТОВ, актів прийому-передачі орендованого майна, тепловоз, тяговий агрегат спеціалізованого поїзда та екскаватор були передані ПрАТ в оренду ТОВ, а тому саме ТОВ, як орендар вказаних транспортних механізмів (механізмів), як особа, яка на відповідній правовій підставі (договору оренди) володіла транспортними засобами (механізмами), відповідає за завдану шкоду.
Таким чином, саме ТОВ, з яким потерпілий перебував у трудових відносинах, та яке на відповідній правовій підставі володіло транспортними засобами (механізмами), які є джерелом підвищеної небезпеки, несе відповідальність за завдану позивачці моральну шкоду, внаслідок смерті її батька.
Належним відповідачем у спірних правовідносинах є саме ТОВ, а не ПрАТ, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: компенсація немайнової шкоди, належна сторона справи, суб'єкт відшкодування шкоди
