Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 травня 2025 року
у справі № 991/1551/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для перегляду судових рішень у разі втрати чинності положенням процесуального закону
ФАБУЛА СПРАВИ
Заявник звернувся до ВАКС, вимагаючи перегляду ухвали від 01 квітня 2021 року за виключними обставинами, і просив ухвалити нову ухвалу, якою кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК. В обґрунтування наявності виключних обставин він постався на ухвалене 8 червня 2022 року рішення КСУ.
12 липня 2023 року ВАКС залишив цю заяву без задоволення.
19 жовтня 2023 року АП ВАКС скасувала цю ухвалу і своєю ухвалою закрила кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
28 травня 2024 року Верховний Суд за скаргою прокурора скасував цю ухвалу АП ВАКС та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
14 серпня 2024 року апеляційна інстанція оскарженою ухвалою залишила без змін ухвалу ВАКС від 12 липня 2023 року.
ОЦІНКА СУДУ
Предметом касаційного розгляду є питання, чи давало рішення КСУ від 8 червня 2022 року підставу для перегляду ухвали ВАКС від 01 квітня 2021 року за виключними обставинами.
Суд зазначає, що рішення КСУ стосувалося відповідності Конституції України процесуальної норми, яка визначала порядок ухвалення рішення у випадку скасування закону, що передбачав кримінальну відповідальність за діяння, у вчиненні якого обвинувачувалась особа.
Рішенням від 8 червня 2022 року КСУ визнав неконституційним пункт 4 частини 1 статті 284 КПК, який передбачав обов`язок закрити кримінальне провадження у разі, якщо «набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою».
Внаслідок цього рішення законодавець запровадив комплексні зміни до КПК, встановивши новий порядок вирішення цього питання, зокрема, передбачивши в частині 3 статті 479-2 КПК можливість продовження судового розгляду у випадку, якщо обвинувачена особа заперечує проти закриття провадження на підставі втрати чинності відповідним кримінальним законом, і можливість ухвалення виправдувального вироку у разі, якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність.
Відповідно до частини 1 статті 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Відповідно до позиції КСУ закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними рішенням органу конституційного контролю.
Виключення з принципу незворотності дії в часі законів відповідно до статті 58 Конституції України допускається лише у випадку, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Внесення змін до процедури вирішення справи за обвинуваченням у вчиненні діянні, кримінальна відповідальність за яке виключена законом, не є скасуванням або пом`якшенням відповідальності особи, яке зумовлює зворотну дію такої зміни.
Тому Суд не вважає, що рішення КСУ, на яке посилається сторона заявника, дає підстави для перегляду рішення, ухваленого відповідно до чинної на час його ухвалення процедури. Стаття 459 КПК, яка дає підстави для перегляду судового рішення, у якому застосовано положення закону або іншого правового акту, визнаного КСУ неконституційним, не скасовує принципи, втілені у статті 58 Конституції України.
ВИСНОВКИ: втрата чинності відповідним положенням процесуального закону, незалежно від того, відбулося це внаслідок зміни закону або внаслідок визнання КСУ цього положення неконституційним, не дає підстав для перегляду рішення, ухваленого відповідно до порядку, який існував на час його ухвалення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: провадження за виключними обставинами, дія закону в часі, наслідки неконституційності закону
