Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 квітня 2025 року
у справі № 761/18652/22
Цивільна юрисдикція
Щодо належного способу захисту інтересу особи, яка бажає стати опікуном дитини, за наявності рішення про призначення опікуном іншої особи
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до РДА, у якому просив:
- визнати незаконним і скасувати рішення комісії з питань захисту прав дитини при РДА , щодо рекомендації органу опіки та піклування призначити бабусю та рідну сестру опікунами ОСОБА_4;
- визнати незаконним і скасувати розпорядження РДА про призначення бабусі та рідної сестри опікунами дитини;
- зобов`язати РДА в особі Служби у справах дітей та сім'ї повторно розглянути питання про призначення позивача опікуном дитини.
Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задовольнив.
Мотивація касаційної скарги: опікуни вказали, що задовольняючи позов, суди обох інстанцій помилково вважали, що бабуся, рідна сестра та позивач не надали висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її / його інтересам дитини до комісії з питань захисту прав дитини та РДА.
Правова позиція Верховного Суду: застосування кожного способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим. Це означає, що спосіб захисту, який обрав позивач, у разі задоволення відповідної вимоги має реально відновити його суб`єктивне право, яке порушене, оспорене або не визнане. Для визначення цього суд має насамперед з'ясувати: які правовідносини є спірними; чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи є цей спосіб ефективним для захисту саме того права позивача, яке у спірних правовідносинах порушив, оспорив або не визнав належний відповідач.
Малолітня, неповнолітня особа, а також фізична особа, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, має право на опіку або піклування (ст. 292 ЦК України).
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (ст. 55 ЦК України).
Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК України).
Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників (ч. 5 ст.63 ЦК України).
Якщо призначений опікун належно не виконує обов`язки відносно підопічного, суд звільняє такого опікуна і водночас вирішує питання про заміну його на іншого.
Вимогу про зобов'язання органу опіки та піклування повторно розглянути питання про призначення позивача опікуном дитини він обґрунтував, зокрема, тим, що рішення комісії і розпорядження є протиправними, не забезпечують якнайкращих інтересів дитини; визначення опікунами бабусі та рідної сестри завдасть шкоди дитині, яка бажає, щоб опікуном був саме позивач.
Суди вказану вимогу задовольнили, проте не врахували, що вона у спірних правовідносинах не є належним способом захисту інтересу позивача. Таким способом є, зокрема, вимога про призначення співопікуном або про звільнення опікуна (опікунів) і заміну на іншого.
Висновки: належним способом захисту інтересу особи, яка бажає стати опікуном дитини, за наявності рішення про призначення опікуном іншої особи є, зокрема, вимоги про призначення співопікуном, про звільнення опікуна та про заміну його на іншого.
Ключові слова: ефективність способу захисту, встановлення предмету спору, захист прав дитини, наслідки втрати батьківського піклування
