Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 червня 2025 року
у справі № 675/1502/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо застосування ч. 3 ст. 469 КПК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції затверджено угоду про примирення, укладену між потерпілою ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_7.
Ухвалою апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені вироки, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 3 частини 3 статті 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений прокурором в апеляційному порядку виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною 3 статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається (частина 3 статті 469 КПК).
Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого - це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного) - це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права.
Однією зі складових верховенства права є передбачуваність закону, яка означає, що закон має бути зрозумілим та чітко сформульованим, щоб люди могли прогнозувати його наслідки та керувати своєю поведінкою відповідно до його вимог.
ВИСНОВКИ: повертаючись до положень частини 3 статті 469 КПК, колегія суддів звертає увагу на чіткість та недвозначність формулювань, викладених у ній, щодо кола кримінальних проваджень, у яких може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим і встановлює лише одне обмеження, згідно з яким у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, укладення угоди про примирення не допускається.
З огляду на зазначене доводи про неприпустимість укладання угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим у кримінальних провадженнях щодо двооб`єктних кримінальних правопорушень, яким є злочин, передбачений статтею 286-1 КК, є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законі.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: провадження на підставі угод, укладення угоди про примирення, злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту
