Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 червня 2026 року
у справі № 304/1089/20[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо неможливості вироку суду на підставі угоди мати преюдиціального значення в кримінальних провадження стосовно інших осіб
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду ОСОБА_10 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 142 КК України на строк 5 років;
- за ч. 2 ст. 187 КК України-на строк 8 років із конфіскацією майна.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_10 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 146 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Вирішено цивільні позови адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_15 та ОСОБА_15 до ОСОБА_10.
Цим же вироком засуджено і ОСОБА_11, проте кримінальне провадження щодо нього за ч. 2 ст. 146 та ч. 2 ст. 187 КК України закрито на підставі п. 5 ч.1 ст. 284 КПК України України у зв`язку із смертю обвинуваченого. Водночас рішення щодо нього не оскаржуються.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційній скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах законного представника обвинуваченого ОСОБА_11 - ОСОБА_18.
ОЦІНКА СУДУ
Що стосується доводів сторони захисту про безпідставне врахування місцевим судом вироку міськрайонного суду у справі №304/283/20 щодо ОСОБА_21, то колегія суддів зазначає наступне.
У рішенні від 23 лютого 2016 у справі «Навальний і Офіцеров проти Росії» (Navalnyy and Ofitserov v Russia, заяви № 46632/13 і № 28671/14) Європейський суд з прав людини підкреслив, що обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження. Особливо це стосується вироків, ухвалених на підставі угоди.
До того ж, право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності незалежно від невизнання своєї вини іншими особами у кримінальному провадженні.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд у своєму рішенні лише зазначив про те, що вироком міськрайонного суду ОСОБА_21 засуджено за вчинення розбійного нападу та незаконного позбавлення волі, вчинених за попередньою змовою групою осіб щодо потерпілих, проте суд не вказав на конкретних осіб, зокрема на ОСОБА_10, як співучасників, інкримінованих ОСОБА_21 кримінальних правопорушень, що свідчить про відсутність встановлених преюдиціальних фактів щодо ОСОБА_10 у даному кримінальному провадженні.
ВИСНОВКИ: вирок суду на підставі угоди не може мати преюдиціального значення в кримінальних провадження щодо інших осіб. По-перше, чинний КПК не містить норми, яка би вказувала на преюдиціальне значення таких вироків для доказування фактичних обставин кримінального правопорушення в межах іншого кримінального провадження щодо інших осіб (ст. 90 цього Кодексу вказує лише на преюдиціальне значення рішення національного чи міжнародного суду, яким встановлено порушення прав і свобод людини, для вирішення питання щодо допустимості тих чи інших доказів). По-друге, обставини вчинення злочину у вироку на підставі угоди не встановлюються на підставі повного та всебічного дослідження доказів у межах змагальної процедури за участю всіх фігурантів інкримінованого правопорушення, а набувають значення правової презумпції в силу визнання цих обставин сторонами угоди та затвердження її судом. По-третє, надання вироку на підставі угоди преюдиціального значення в кримінальному провадженні щодо інших осіб порушуватиме гарантії статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: співучасть у злочині, преюдиційність судового рішення, провадження на підставі угод
