Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 липня 2025 року
у справі № 990/312/23[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо документів, якими може підтверджуватися, що особа внаслідок втрати громадянства України не стане особою без громадянства
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Президента України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служба безпеки України, Державна міграційна служба України, у якій просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 28.12.2022 № 898/2022 [«Про припинення громадянства України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших осіб»] в частині визнання його, ОСОБА_1, таким, що втратив громадянство України.
Касаційний адміністративний суд рішенням відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з положеннями пункту 87 Порядку, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001, для припинення громадянства України внаслідок його втрати територіальні органи ДМС, дипломатичні представництва чи консульські установи України готують та подають:
а) подання про втрату громадянства України;
б) документ, що підтверджує перебування особи у громадянстві України;
в) один із таких документів: документ, що підтверджує добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, разом із документом, який підтверджує, що на момент такого набуття громадянин України досяг повноліття (у випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-III));
г) документ, який підтверджує, що громадянин України внаслідок втрати громадянства України не стане особою без громадянства. Такий документ не вимагається в тому випадку, коли оформлення документів про припинення громадянства України внаслідок втрати здійснюється відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 19 Закону № 2235-III [набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону (прийняття до громадянства України) внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів].
Європейська конвенція про громадянство та Конвенція про скорочення безгромадянства не виключають права держави визнати особу такою, що втратила громадянство цієї держави, за певних визначених законодавством цієї держави підстав, однак, за умови, якщо така втрата не зробить особу апатридом (особою без громадянства).
Правилу міжнародного співтовариства, до якого долучилася й Україна, щодо забезпечення захисту осіб від безгромадянства кореспондують норми пункту 1 частини першої та частини другої статті 19 Закону № 2235-III.
Крім того, нормами пунктів 87, 104, 110, 111 Порядку № 215/2001 встановлено організаційно-правові запобіжники необґрунтованого висновку про можливість припинення громадянства України у вигляді перевірки підстав для цього територіальним органом ДМС, затвердження подання про припинення громадянства ДМС (після відповідної перевірки); підтвердження подання визначеними правовими нормами документами; попереднього опрацювання цих документів та перевірки наведених у них обставин і підстав відповідним структурним підрозділом Офісу Президента України та Комісією з питань громадянства.
ВИСНОВКИ: підпунктом «г» пункту 87 Порядку № 215/2001 не визначено вичерпного переліку документів, їх форми, змісту, суб`єкта видання, якими може підтверджуватися, що особа внаслідок втрати громадянства України не стане особою без громадянства. Отже, таким документом може бути і той, що підтверджує перебування громадянина України у громадянстві іншої держави.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: множинне громадянство, принцип єдиного громадянства, правовий статус громадянина
