Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 серпня 2025 року
у справі № 420/30638/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо припинення митного режиму транзиту майна, що примусово відчужене або вилучене, військовим командуванням або органами влади на підставі норм Законів № 4765-VI або № 389-VIII
Фабула справи: ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» звернулось до суду з позовом до митниці, Енергетичної митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - АТ «Укрзалізниця», в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення митниці щодо відмову у припиненні митного режиму для товару «паливо дизельне»;
- зобов'язати митницю прийняти нове рішення, якою припинити (завершити) митний режим транзиту (з метою імпорту) за документом контролю доставки;
- зобов'язати Енергетичну митницю повернути з державного бюджету перераховану грошову заставу за попередньою декларацією типу.
Одеський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив.
Апеляційний адміністративний суд рішення окружного адміністративного суду скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову. Здійснив розподіл судових витрат.
Мотивація касаційної скарги: митниця вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 191, 193, 293, 309, 317-1 МК України у випадку недоставлення товару до митниці призначення внаслідок його вилучення в умовах воєнного стану та наявності підстав для сплати у зв`язку з цим митних платежів.
Правова позиція Верховного Суду: в умовах відсутності чіткого правового регулювання спірних правовідносин на момент їх виникнення, колегія суддів звертає увагу на визначення змісту примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану. Таке визначення наведене у п.1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - Закон № 4765-VI), відповідно до якого примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.
Примусове відчуження майна на користь держави як один із заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим визначеними ч. 1 ст. 4 Закону № 4765-VI органами, до яких відносяться зокрема органи військового управління. При цьому військове командування діє разом з органами виконавчої влади та військовими адміністраціями.
П.п. 9, 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України встановлюють, що право власності припиняється, зокрема, у разі реквізиції, конфіскації.
Зміст реквізиції розкрито у ст. 353 ЦК України, у частинах першій, другій якої зазначено, що у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція). В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.
В свою чергу зміст конфіскації наведено у ч. 1 ст. 354 ЦК України, де передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.
Отже, як реквізиція, до різновиду якої належить примусове відчуження майна, так і конфіскація, мають спільну ознаку, яка характеризується припиненням права власності особи на майно поза її волевиявленням. Як вже було зазначено вище, передбачені частиною восьмою ст. 102 МК України підстави для припинення митного режиму транзиту, серед яких є конфіскація, також об`єднані ознакою втрати власником товару контролю щодо нього поза його волевиявленням.
Оскільки в межах даної справи перед судом постало питання наявності/відсутності підстав для припинення митного режиму транзиту щодо товару, який примусово відчужений органами державної влади на користь держави, проте у законодавстві, яке регулює відповідні правовідносини, відсутні норми, які б встановлювали спосіб поведінки суб'єкта владних повноважень, колегія суддів на підставі приписів ч. 6 ст. 7 КАС України вважає за необхідне при вирішенні спору застосувати аналогію закону.
Додатково слід зазначити, що виправданість застосування аналогії закону у спірних правовідносинах додатково підтверджується і тим, що в подальшому із прийняттям Закону № 3475-IX законодавець врегулював наслідки примусового відчуження або вилучення товарів відповідно до Закону № 4765-VI відповідно до ст.ст. 102, 290 МК України ідентично до наслідків конфіскації таких товарів в аспекті припинення митного режиму транзиту та обов`язків із сплати митних платежів.
Висновки: з часу введення в Україні правового режиму воєнного стану примусове відчуження або вилучення майна, здійснене військовим командуванням або органами влади на підставі норм Законів № 4765-VI або № 389-VIII, за аналогією із випадком конфіскації майна, є однією із підстав для припинення митного режиму транзиту такого майна.
Ключові слова: форс-мажорні обставини, наслідки запровадження воєнного стану, права військового командування, захист права власності
