Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 вересня 2025 року
у справі № 751/5974/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо правомірності конфіскації банного комплексу як майна, що використовувалося для вчинення пособництва сутенерству
Фабула справи: суд першої інстанції визнав ОСОБА_8 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 303 КК України,та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і поклав на неї ряд обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішив питання щодо речових доказів та скасував арешти майна у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд ухвалою змінив вирок місцевого суду в частині застосування спеціальної конфіскації та на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскував у власність держави будинок, який належить на праві власності ОСОБА_8 і безпосередньо використовувався для здійснення злочинної діяльності.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: засуджена зазначає, що положення ст.ст. 96-1, 96-2 КК України не можуть застосовуватися в тих випадках, коли це порушує норми ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод.
Спеціальна конфіскація, на думку касатора, порушуватиме справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб, покладаючи на особу надмірний індивідуальний тягар, оскільки отримані кошти від незаконної діяльності й спеціальна конфіскація будинку є неспівмірними.
На думку засудженої, суд апеляційної інстанції не урахував того, що будинок не було спеціально пристосовано для вчинення злочинної діяльності, а він є банним комплексом, який слугує для сімейного та оздоровчого відпочинку, і що саме замовник телефонував та ініціював можливість відпочинку у компанії з жінками.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується, зокрема, у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Аналогічні положення наведено й у п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, де зазначено, що гроші, цінності та інше майно, які, зокрема, використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Із наведених вище положень закону випливає, що спеціальна конфіскація є способом захисту суспільства та має на меті не покарання, а вилучення з обігу майна, пов'язаного зі злочином.
Засуджена ОСОБА_8 підтвердила, що дійсно: повідомляла клієнтам банного комплексу (про спеціальну конфіскацію якого йдеться у цьому рішенні), власницею якого вона є, про можливість отримання послуг сексуального характеру; забезпечувала місцями у цьому ж комплексі (окремими кімнатами), де надавалися послуги сексуального характеру за грошову винагороду; приймала замовлення від клієнтів на відпочинок у банному комплексі з отриманням послуг сексуального характеру; отримувала свої частки грошових коштів, одержані від незаконної діяльності.
Висновки: з огляду на обставини справи без використання вказаного у цьому рішенні майна (банного комплексу), яке було одним із необхідних засобів вчинення пособництва сутенерству, яке інкриміновано засудженій, як і інкриміновані діяння іншим учасникам організованої групи, було б неможливим чи надто складним.
Беручи до уваги обставини справи та те, що організованою групою, до складу якої входила засуджена, вчинено п'ять епізодів кримінального правопорушення, прибутки від такої діяльності були джерелом її доходів, злочин вчинено з прямим умислом, всі члени групи були обізнані про протиправний характер їх діянь, у тому числі й засуджена, яка усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачала суспільно небезпечні наслідки, бажала їх настання, маючи корисливі мотиви наживи та діючи з метою власного збагачення, апеляційний суд правильно вирішив, що банний комплекс використовувався для здійснення злочинної діяльності й підлягає спеціальній конфіскації.
Ключові слова: умови здійснення конфіскації, право на житло, правомірність конфіскації житла
