Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 вересня 2025 року
у справі № 910/11228/23
Господарська юрисдикція
Щодо неможливості абстрактного сприйняття принцип добросовісності
ФАБУЛА СПРАВИ
Приватне акціонерне товариства "Харківенергозбут" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Київстар», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Харківобленерго", про стягнення 1 593 191, 92 грн, з яких 1 164 711, 12 грн пені, 87 565, 08 грн 3% річних та 340 915, 72 грн інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київстар" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 87 565, 08 грн 3 % річних та 340 915, 72 грн інфляційних втрат. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Верховний Суд наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.
ВИСНОВКИ: пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплює справедливість, добросовісність та розумність у якості загальних засад цивільного законодавства, тобто наведена норма права має загальний характер. Саме по собі її застосування чи не застосування до спірних правовідносин без доведення наявності порушення норм чинного законодавства, правил ділового обороту, аналогічних дій в інших випадках і т.і. та не впливає на правильність вирішення спору по суті, оскільки принцип добросовісності не може сприйматися абстрактно.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порушення грошового зобов'язання, недобросовісна поведінка, межі здійснення цивільних прав
