Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 вересня 2025 року
у справі № 134/1667/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо можливості допиту як свідків працівників поліції
Фабула справи: суд першої інстанції вироком визнав ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та виправдав на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284, абз. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Суд апеляційної інстанції скасував вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 та ухвалив новий вирок, яким визнав обвинуваченого за ч. 1 ст. 369 КК України винним та призначив йому покарання у виді штрафу.
Мотивація касаційної скарги: захисник та засуджений вважають, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції, не зважив на те, що ОСОБА_8 є працівником поліції, тобто упередженою особою, його показання в якості свідка є недопустимим доказом.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.
Згідно з ч. 7 ст. 97 КПК України у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Показання, отримані, зокрема, під час допиту свідка, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних записів відеофіксації (ч. 11 ст. 615 КПК України).
Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції зважив на те, що свідок ОСОБА_8 не міг прибути до суду через відрядження для виконання бойових завдань до зведеного підрозділу Департаменту поліції особливого призначення.
Тому, керуючись приписами ч. 3 ст. 404, ч. 11 ст. 615 КПК України, суд апеляційної інстанції відтворив у судовому засіданні показання ОСОБА_8, допитаного судом першої інстанції із застосуванням технічних засобів аудіо- відеофіксації.
Колегія суддів уважає, що доводи сторони захисту про недопустимість показань свідка ОСОБА_8 через те, що він - працівник поліції, не ґрунтуються на вказаних приписах ст. 65 КПК України.
Висновки: ч. 2 ст. 65 КПК України передбачає виключний перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки, до якого працівники поліції не входять.
Ключові слова: дослідження доказів судом, процесуальний статус свідка, критерії допустимості доказів
