Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 січня 2021 року
у справі № 727/1209/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо складу хуліганства
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у хуліганстві, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом і засуджено за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При перегляді цього вироку апеляційний суд скасував його в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
ОЦІНКА СУДУ
За правилами кримінального закону хуліганські дії характеризуються тим, що особи, які їх вчиняють, нехтуючи загальноприйнятими нормами пристойної поведінки і моралі в суспільстві умисно порушують встановлений цими нормами громадський порядок. При цьому обов`язковою ознакою об'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання та відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства від злочинів проти особи під час судового розгляду ОСОБА_7 пояснив, що потерпілий ОСОБА_8 створив перешкоду для виїзду його автомобіля з місця парковки і на його прохання переставити свій автомобіль в інше місце відповів нецензурною лайкою та погрожував йому. Побачивши в руках потерпілого металевий предмет він вирішив, що той збирається його бити і вдарив його першим. Під час бійки ОСОБА_8 хапав його за ноги та погрожував, тому він продовжив завдавати удари останньому.
Потерпілий ОСОБА_8 в суді також пояснив, що конфлікт, який переріс у бійку, стався через те, що він відмовився виконувати вимогу ОСОБА_7 переставити свій автомобіль, оскільки вважав, що перешкод для виїзду його автомобіля немає.
Наведене свідчить про відсутність у діях засудженого хуліганського мотиву та умислу на грубе порушення громадського порядку, оскільки застосування ним насильства до потерпілого було зумовлено раптово виниклою неприязню через відмову останнього виконати, як він вважав, його правомірну вимогу переставити свій автомобіль в інше місце.
За таких обставин у діях ОСОБА_7 відсутні ознаки суб`єктивної сторони хуліганства, що вказує на відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК.
Поведінка ОСОБА_7 у вказаній ситуації свідчить про те, що ці дії були зумовлені наміром умисно завдати шкоди здоров'ю потерпілого і безпосередньо спрямовані на досягнення такого результату, що вказує на наявність у його діях ознак об'єктивної та суб`єктивної сторін злочину проти особи, а тому з урахуванням наслідків, що настали, вчинене ним підлягає кваліфікації за ч. 2 ст. 125 КК, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
ВИСНОВКИ: для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у вигляді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема наявністю в особи мотиву явної неповаги до суспільства. За відсутності такого мотиву, коли застосування насильства зумовлено неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці чи в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації цих дій як хуліганство.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти громадського порядку, злочини проти моральності, склад хуліганства, правила кваліфікації злочинів, злочини проти особи
