Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 грудня 2025 року
у справі № 686/25183/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для обов'язкового залучення захисника у разі наявності в особи емоційно-нестійкого розладу особистості
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції вироком визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень і призначив йому покарання: за ч. 1 ст. 299 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки без конфіскації загиблої тварини; за ч. 3 ст. 296 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі положень ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації загиблої тварини.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права.
Згідно з даними висновку судово-психіатричного експерта № 628 від 15 серпня 2024 року ОСОБА_6 на період вчинення кримінального правопорушення усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними, усвідомлює свої дії і може керувати ними й на теперішній час. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 1 а. с. 144-146).
Апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі обґрунтовано вказав, що стороною захисту не наведено жодних аргументів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_6 саме істотних вад, які перешкодили йому реалізувати свої права на стадії досудового розслідування до забезпечення його захисником.
Апеляційний суд умотивовано вказав, що під час досудового розслідування ОСОБА_6 давав конкретні та логічні показання щодо пред'явлення йому обвинувачення, зміст яких свідчить про усвідомлення ним своїх дій та здатність керувати ними. Упродовж розгляду справи не встановлено фактів прояву у обвинуваченого ознак порушень мислення, які б указували на хворобливий стан психіки.
ВИСНОВКИ: факт наявності у засудженого емоційно-нестійкого розладу особистості свідчить лише про окремі поведінкові розлади, однак це автоматично не вказує на його нездатність повною мірою реалізувати свої права і не може слугувати безумовною підставою для обов'язкового залучення захисника.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти громадського порядку, злочини проти моральності, засади кримінального провадження, жорстоке поводження з тваринами, право на адвоката
