Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 квітня 2021 року
у справі № 594/599/18[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації дій осіб за ознакою хуліганства, вчиненого групою осіб
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції визнано винуватим і засуджено:
- ОСОБА_10 до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 1 ст. 122 КК на строк 2 роки; за ч. 4 ст. 296 КК на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень остаточне покарання ОСОБА_10 визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_11 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 змінено.
Постановлено вважати ОСОБА_10 засудженим за ч. 1 ст. 122 КК з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
На підставі п. 1, п. 2 ч. 1 ст.76 КК зобов`язано ОСОБА_10 протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 296 КК закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Постановлено вважати ОСОБА_11 засудженим за ч. 1 ст. 296 КК з призначенням покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
На підставі п. 1, п. 2 ч.1 ст. 76 КК зобов`язано ОСОБА_11 протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
У решті вирок суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Суд апеляційної інстанції правильно встановив відсутність хуліганського мотиву в діях обох засуджених. При цьому слід зазначити, що і саме формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, вказує на те, що причиною того, що ОСОБА_11 завдав двох ударів ОСОБА_7, був словесний конфлікт, який виник між ними.
Апеляційний суд, перекваліфікувавши дії ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 296 КК, не усунув допущеного місцевим судом неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і всупереч вимогам статті 419 КПК не навів в ухвалі достатнього обґрунтування, чому він відхилив аргументи апеляційної скарги захисту про відсутність у діянні засудженого ОСОБА_11 мотиву явної неповаги до суспільства.
Разом із тим суд першої інстанції встановив, а сторони провадження не заперечували факту заподіяння засудженим ОСОБА_11 умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_7 , що відповідає диспозиції частини 1 статті 125 КК.
ВИСНОВКИ: кваліфікація дій засуджених за ознакою хуліганства, вчиненого групою осіб, означає, що засуджені діяли з єдиним умислом, обумовленим хуліганським мотивом.
Виключення цієї ознаки з кваліфікації дій одного із засуджених виключає кваліфікацію дій іншого як хуліганства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти громадського порядку, злочини проти моральності, склад хуліганства, правила кваліфікації злочинів
