Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 вересня 2026 року
у справі № 752/5287/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо умов кваліфікації дій особи за ч. 4 ст. 296 КК України у разі застосування вогнепальної зброї іншим учасником хуліганських дій
Фабула справи: Голосіївський районний суд м. Києва вирокомвизнав винуватими і засудив:
ОСОБА_10 за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років;
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки кожного;
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання зарахував строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Задовольнив частково цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_11, стягнув із: ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_11 1 500 000 грн відшкодування моральної шкоди та на користь ОСОБА_12 шкоду заподіяну смертю потерпілого у виді щомісячних платежів 1 408,75 грн, починаючи з 21 жовтня 2022 року до досягнення ОСОБА_12 повноліття; ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_11 з кожного по 250 000 грн відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_11 по 16 900 грн з кожного документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта.
Вирішив суд і питання, які стосуються запобіжного заходу, початку строку відбування покарання, арешту майна, процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Київський апеляційний суд ухвалою у змінив, у порядку передбаченому ст. 404 КПК, вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та виключив із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним застосування ОСОБА_8 пістолету «Форт 12РМ» під час вчинення хуліганських дій.
Звільнив з-під варти ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у зв'язку з відбуттям покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: на переконання прокурора, діяння ОСОБА_9 та ОСОБА_8 необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 296 КК, оскільки їх хуліганські дії мали спільний характер, у ході яких було застосовано вогнепальну зброю. Зазначає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи про згоду ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на застосування ОСОБА_10 вогнепальної зброї та їх сприяння такому застосуванню, унаслідок чого не застосував закон, який, на думку прокурора, підлягав застосуванню.
Правова позиція Верховного Суду: кваліфікація дій особи за ч. 4 ст. 296 КК не може ґрунтуватися лише на зазначенні в обвинувальному акті відповідної правової кваліфікації. Фактична частина обвинувачення повинна містити обставини, які утворюють відповідну кваліфікуючу ознаку.
Вирішальним у цій справі є не те, чи можуть окремі встановлені під час судового розгляду обставини в їх майбутній інтерпретації свідчити про можливу згоду ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на застосування ОСОБА_10 зброї, а те, чи була така фактична обставина складовою висунутого їм обвинувачення.
Як убачається з обвинувального акта, такої обставини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 орган досудового розслідування не інкримінував.
Посилання прокурора на поведінку засуджених після вчинення злочину, а саме залишення ними місця події, збирання гільз та інші дії після пострілу цього висновку не змінюють. Навіть якщо такі обставини могли бути використані стороною обвинувачення як доказ на підтвердження певної форми спільного умислу, доказування не може підміняти належне формулювання самого обвинувачення. Докази підтверджують або спростовують фактичні обставини обвинувачення, однак не можуть доповнювати його новою істотною обставиною, яку особі не інкримінували.
На цих підставах колегія суддів відхиляє доводи обвинувачення.
Висновки: обізнаність про знаходження зброї в автомобілі не є тотожним згоді на її застосування під час вчинення хуліганських дій. Так само спільна участь у попередньому побитті потерпілого не означає автоматичного поширення умислу кожного з учасників на застосування надалі іншим співучасником вогнепальної зброї.
Тому для кваліфікації дій особи за ч. 4 ст. 296 КК, яка безпосередньо відповідну зброю не застосовувала, необхідно встановити фактичні обставини, що свідчать про охоплення такого застосування її умислом, зокрема надання згоди на це застосування або інше сприяння цьому.
Ключові слова: злочини проти громадського порядку, співучасть у кримінальному правопорушенні, суб'єктивна сторона злочину, правила кваліфікації злочинів
