Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 липня 2026 року
у справі № 127/12323/22[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо підстав для відмови у повторному допиті неповнолітньої потерпілої у кримінальному провадженні за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 152 та 153 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком міського суду ОСОБА_9 засуджено до покарання:
- за ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції Закону № 2295-VI від 01 червня 2010 року) у виді позбавлення волі на строк 11 років;
- за ч. 4 ст. 152 КК України (в редакції Закону № 2227-VIII від 06 грудня 2017 року) у виді позбавлення волі на строк 15 років;
- за ч. 3 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років;
- за ч. 1 ст. 301-1КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов'язаною з роботою чи організацією дозвілля з особами до 18 років, на строк 2 роки;
- за ч. 3 ст. 301-1КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов'язаною з роботою чи організацією дозвілля з особами до 18 років, на строк 3 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов'язаною з роботою чи організацією дозвілля з особами до 18 років, на строк три роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання ОСОБА_9 строк попереднього ув'язнення з 29 грудня 2021 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України ухвалено після набрання вироком законної сили включити відомості про ОСОБА_9 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Цивільні позови ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задоволено частково, стягнуто на їх користь з ОСОБА_9 по 300 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вироком апеляційного суду вирок суду першої інстанції скасовано в частині кваліфікації дій ОСОБА_9 по епізодам вчиненим: 26 червня 2018 року щодо ОСОБА_10, 20 липня 2018 року щодо ОСОБА_11, 20 липня 2018 року щодо ОСОБА_10, 26 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_11, 26 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_10 та в частині призначення покарання через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
Ухвалено у цій частині новий вирок, яким визнано ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 152 (в редакції Закону № 2227-VIII від 06 грудня 2017 року), ч. ч. 1, 3 ст. 301-1 КК України та призначено покарання:
- за ч. 3 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років;
- за ч. 4 ст. 152 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 15 років;
- за ч. 1 ст. 301-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов'язаною з роботою та організацією дозвілля з особами до 18 років, на строк 2 роки;
- за ч. 3 ст. 301-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з роботою та організацією дозвілля з особами до 18 років, на строк 3 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов'язаною з роботою та організацією дозвілля з особами до 18 років, на строк 3 роки.
В решті вирок залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Не є слушними доводи сторони захисту щодо порушення права на захист у зв'язку з відмовою суду у повторному допиті неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10.
Вирішуючи питання про доцільність її повторного допиту, суд першої інстанції врахував не лише права сторони захисту, а й необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому судом було взято до уваги висновки спеціалістів та експертів щодо психологічного стану неповнолітньої потерпілої, які свідчили про ризик негативного впливу повторного відтворення обставин сексуального насильства на її психічне здоров`я та можливість ретравматизації.
Апеляційний суд також установив, що неповнолітня потерпіла ОСОБА_10 була допитана судом за участю захисника обвинуваченого, який мав можливість реалізувати процесуальні права сторони захисту під час проведення цієї процесуальної дії. Крім того, після проведення допиту обвинуваченому.
ОСОБА_9 було надано можливість ознайомитися із його технічним записом, однак від ознайомлення він відмовився, про що містяться відповідні відомості в матеріалах кримінального провадження.
ВИСНОВКИ: відмова у повторному допиті неповнолітньої потерпілої була зумовлена необхідністю захисту її психічного здоров`я та запобігання повторній травматизації, а тому не свідчить про порушення права засудженого на захист чи гарантій справедливого судового розгляду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти неповнолітніх, злочини проти громадського порядку та моральності, злочини проти статевої свободи, злочини проти статевої недоторканості особи, порядок допиту
