Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 листопада 2025 року
у справі № 920/19/24
Господарська юрисдикція
Щодо зміни умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII)
Фабула справи: управління освіти для забезпечення діяльності навчальних закладів оголосило на електронному майданчику в системі публічних закупівель "Prozorro" про проведення відкритих торгів щодо закупівлі електричної енергії, переможцем яких визначено ТОВ "Енергетичне партнерство", з яким позивач уклав договір про постачання електричної енергії споживачу.
У подальшому сторони у період з березня по грудень 2021 року підписали низку додаткових угод до договору про збільшення ціни за одиницю товару, в результаті чого ціна на електричну енергію збільшилась на понад 10 %, а загалом на 100,75 % з одночасним зменшенням обсягів її постачання.
Прокурор, стверджуючи, що наведені додаткові угоди до договору були укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 922-VIII), звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління до ТОВ "Енергетичне партнерство", в якому просив суд визнати недійсними додаткові угоди до договору та стягнути з відповідача на користь позивача надмірно сплачені бюджетні кошти.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, позов прокурора задовольнив у повному обсязі.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Енергетичне партнерство" зауважує, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийняті із застосуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII (в аспекті питання про те, чи дозволяють приписи зазначеної норми збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю), обґрунтовуючи наявність підстав для відступлення від зазначеного висновку, оскільки він, за твердженням скаржника, є помилковим.
Правова позиція Верховного Суду: норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договоруне повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.
Інший підхід до розуміння положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону № 922-VIII.
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.
Варто наголосити на тому, що, з'ясовуючи законодавчу еволюцію п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ № 1178, у пп. 2 п. 19 (в редакції постанови КМУ № 1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50 % ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.
Тобто положеннями постанови КМУ № 1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року № 1067), на відміну від норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50 %, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10 % під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.
Висновки: зміни та доповнення до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанту визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
Ключові слова: підвищення рівня конкуренції, результати електронних закупівель, істотні умови договору
